Сторінка
1

Сучасний стан боксу в Україні

ЕТАПИ СПОРТИВНОЇ КАР'ЄРИ БРАТІВ КЛИЧКІВ

16 листопада 1996 року в Гамбурзі (Німеччина) Віталій та Володимир дебютували на професійному ринзі.

Суперником Віталія був американець Тоні Бредхем. За три секунди до закінчення першого раунду Віталій послав Бредхема в нокдаун, а через 74 секунди після початку другого раунду Тоні опинився в нокауті. Це була перша перемога Віталія на професійному ринзі.

Суперником Володимира був американець Фабіан Меза. Вже на 1 хвилині 10 секунді першого раунду Меза опинився в нокдауні, а ще через 19 секунд був нокаутований.

14 лютого 1998 року в Штуттгарті (Німеччина) Володимир провів свій перший титульний двобій. Він виборював титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBC у двобої з американським боксером Маркусом МакІнтаіром. Два раунди Володимир завдавав влучні удари. На 1 хвилині 19 секунді третього раунду Маркус, пропустивши правий Володимира, впав на помост рингу, і бій був закінчений.

Титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBC Володимир захистив двічі:

 23 травня 1998 року, нокаутувавши в четвертому раунді американського боксера Коді "The Alaskan Assassin" Коха;

 10 липня 1998 року в двобої проти американського боксера Нейджі Шахеда, якого нокаутував за 29 секунд до закінчення першого раунду. 2 травня 1998 року в Любеку (Німеччина) Віталій проводить свій перший титульний двобій. Його суперником у поєдинку за вакантний титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBO був американський боксер Дик "The Raging Bull" Райян. У п'ятому раунді після нокдауну секунданти Райяна викинули в ринг рушник. Віталій переміг технічним нокаутом. Влітку 1998 року Віталій та Володимир провели свої перші двобої в Америці, в Майамі, які виграли достроково нокаутом. Американські вболівальники пам'ятають Віталія Кличко ще з того часу, коли він юнаком, займаючись кікбоксингом, завоював у Лас Вегасі титул чемпіона світу серед професіоналів. Володимир відомий Америці як переможець Олімпійських ігор в Атланті. 24 жовтня 1998 року в Гамбурзі (Німеччина) Віталій проводить двобій за вакантний титул чемпіона Європи проти німецького боксера Маріо "Super Mario" Шиссера. Після двох нокдаунів у другому раунді рефері зупинив двобій, констатуючи перемогу Віталія технічним нокаутом. Титул чемпіона Європи Віталій захистив двічі:

 05 грудня 1998 року в київському Палаці спорту в двобої проти італійця Франческо Спінеллі, якого нокаутував на 54 секунді першого раунду,

 20 лютого 1999 року в двобої з французьким боксером Ісмаелем Юллой, якого нокаутував у другому раунді серією влучних ударів. 5 грудня 1998 року було нелегким днем у житті Віталія та Володимира. У Києві (Україна) на Міжнародному турнірі з професійного боксу Володимир втретє відстоює титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBC у двобої проти американського боксера Росса "The Boss" Пьюритті. Володимир боксував у своєму рідному місті і дуже хотів показати ефектний поєдинок. Десять раундів він наносив удари в голову і корпус американця, необачно розтрачуючи сили. Наприкінці десятого раунду Володимир опинився на помості рингу. На чотирнадцятій секунді одинадцятого раунду тренер Володимира Фриц Здунек вийшов у ринг і зупинив поєдинок. Це був перший програний Володимиром двобій.

Володимир згадує: "Ще знаходячись у ринзі, я зрозумів, що мій програш - це прикра помилка, яка, однак, сталася не випадково. Мені тоді було трохи більше двадцяти, я провів серію безпрограшних двобоїв. Мені потрібно було слухати свій внутрішній голос, слухати тренера, а я слухав публіку. Мені дуже хотілося подарувати глядачам справжній красивий бій, порадувати переконливою перемогою, зробити цей вечір незабутнім. А в результаті, я не зміг правильно розподілити сили й енергію на всі 12 раундів і програв. Мені не просто було пережити програш. Це був гіркий, але дуже корисний урок". Через два місяці 13 лютого 1999 року Володимир посилає в глибокий нокаут сербського боксера Зорана Вуджечича. Це був один з найкоротших двобоїв Володимира Кличко. Він тривав 1 хвилину 02 секунди. В той же вечір 5 грудня 1998 року відразу після програшу Володимира на ринг вийшов Віталій, щоб у двобої з італійцем Франческо Спінеллі захистити свій титул чемпіона Європи.

"У мене не було бажання боксувати в той вечір, - згадує Віталій. - "Я хотів якомога швидше закінчити бій і приєднатися до брата. Цього вечора я не боксував - я бився". Віталій не тільки не залишив італійцеві ніяких шансів на перемогу, він навіть не дав йому можливості завдати удару. Бій тривав півтори хвилини і закінчився перемогою Віталія технічним нокаутом. 26 червня 1999 року в Лондоні (Великобританія) Віталій Кличко вперше виборює титул чемпіона світу за версією WBO у двобої з власником чемпіонського пояса англійцем Хербі "Dansing Destrover" Хайдом. В другому раунді Хайд опинився в нокдауні, а ще через 52 секунди Віталій влучним правим ударом нокаутує його. Віталій згадує: "Ми три роки чекали цього бою, я готувався до нього і хотів його, як ніколи в житті. Цей бій мене багато чому навчив: витримці - Хербі Хайд провокував мене своїми висловленнями і вчинками; умінню правильно реагувати на некоректні заяви суперника, що далі траплялося досить часто. Ніхто не очікував, що двобій виграю я і виграю так швидко. Ставки були 1:32 проти мене. Перемога в цьому двобої дала мені і нашим уболівальникам такий довгоочікуваний титул чемпіона світу. Це була не просто перемога. Це було почуття виконаного обов'язку та велике щастя". Титул чемпіона світу за версією WBO Віталій захистив двічі:

 9 жовтня 1999 року в двобої проти американського боксера Еда "Hammer" Махона, нокаутувавши його в третьому раунді;

 11 грудня того ж року в двобої проти американця Обеда "Ben" Саллівана, перемігши його технічним нокаутом у десятому раунді. 25 вересня 1999 року в Кельні (Німеччина) Володимир у двобої з німецьким боксером Акселем Шульцем виборює вакантний титул чемпіона Європи. Усі раунди Володимир домінував над Шульцем. У восьмому раунді на 1 хвилині 18 секунді Володимир посилає Акселя в нокдаун, а за 18 секунд до кінця восьмого раунду нокаутує Акселя.

"Я знав, що Аксель Шульц закінчить свою кар'єру, якщо програє, - говорить Володимир. - Йому було близько 30 років. Мені - 24 роки. Я вже мав програш. Ще один програш означав би кінець моєї боксерської кар'єри. А мені цього не хотілося. Я готувався до двобою, як ніколи і поставив на карту все. Шульц теж. Шульц програв і пішов. Я виграв і залишився".