Сторінка
12

Різновид оздоровчої фізичної культури в системі фізичного виховання різних груп населення

Низький і нижче середнього рівні фізичного стану характеризуються сукупністю і високою виваженістю факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а саме: надлишкова маса тіла ( як правило більше 30%), артеріальний тиск крові – на верхні границі норми або перевищує її, фізична працездатність знижена в порівнянні з нормальною більш ніж на 40%, рухові якості – більш ніж на 30%. Стан здоров’я знаходиться на грані норми і патології.

При середньому рівні фізичного стану показники фізичної працездатності і підготовленості відповідають середньовіковим значенням. Функціональні показники не відхиляються від нормативів. Ризик розвитку серцево-судинних захворювань мінімальний, у окремих людей – явний.

Високий і вище середнього рівні фізичного стану зустрічаються лише у тренованих людей. У них відсутній ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Рівень функціональних резервів, фізичної працездатності відповідають або вищі визначених значень. Адаптація до фізичних навантажень задовільна, показники захворюваності – низькі, стан здоров’я – стабільний. Характерно, що люди з високим рівнем фізичного стану навіть в віці старше 50 років не рідко досягають результатів у рухових тестах, які відповідають рівню 30 річних.

Оперативний (терміновий) лікарсько-педагогічний контроль проводиться під час або відразу після занять для оцінки інтенсивності і адекватності навантажень функціональним можливостям організму.

Якщо навантаження перевищує функціональні можливості, виникають специфічні, суб’єктивні ознаки їх неадекватності. Симптоми, які свідчать про порушення діяльності серця під час виконання фізичних вправ:

- біль і почуття давлення за грудиною;

- біль, яка віддає в ліву руку і під ліву лопатку;

- дискомфорт в області шлунку;

- короткочасна втрата свідомості.

При їх появі навантаження слід зменшити, а потім призупинити, прийняти судинно-розширюючи засоби і звернутися до лікаря. Ці явища пов’язані з гіпоксією міокарда, внаслідок порушення кровообігу.

Про різні зміни артеріального тиску крові під час виконання фізичних вправ свідчать наступні симптоми: біль і почуття важкості в височній області, шум у вухах, блювання, головокружіння, носові кровотечі.

Крім того, існують візуальні ознаки неадекватності навантажень:

- різке почервоніння або поблідніння шкірних покровів обличчя;

- поява “холодного” поту ( тобто, поява потовиділення при навантаженні низької інтенсивності, коли організм ще не розігрівся);

- синюшність губ;

до об’єктивних показників неадекватності фізичних навантажень відносяться (Пирогова и др., 1986 р.):

- підвищення систолічного артеріального тиску крові до 220 мм. рт. ст.; діастолічного 120 мм. рт. ст.;

- порушення серцевого ритму (часті екстрасистоли, 1:10; пароксизмальна тахікардія, ранні або групові екстрасистоли);

- “горизонтальне” або “дугоподібне” зміцнення сегмента ST від ізометричної лінії на 0,2 мВ і більше;

- підвищення сегмента ST більше 0,2 мВ, які супроводжуються дискордатним зміцненням в протилежних відділах;

- виражені порушення внутрішньошлункової і передсерцево-шлункової провідності;

- зменшення амплітуди зубця R не менше ніж на 50% його значення в спокої;

- інверсія або реверсія зубця Т зі збільшенням його амплітуди більш ніж в 3 рази у порівнянні з вихідною.

Максимальний пульс розраховують попередньо, до початку занять.

Для оцінки інтенсивності фізичних навантажень в процесі занять фізичними вправами доцільно користуватися залежністю між ЧСС і інтенсивністю навантажень (виражених в % МПК), яка була визначена по R. Shephard (1969 р.) і представлена на номограмі (мал. 3.1.)

Мал. 3.1. Номограма для визначення ЧСС в залежності від інтенсивності фізичного навантаження

Енергетичну вартість циклічних вправ розраховують по формулі (Иващенко, Странко, 1988 рік), ккал * хв.-1:

де t – тривалість занять, хв.

Якщо під час оздоровчої 30 хвилинки у жінок 50 років ЧСС становило 120 уд. * хв.-1, то інтенсивність енергетичних затрат:

а загальні енергозатрати протягом 30 хв. – 6,5*30=195 ккал.

Оцінка ефективності курсу (циклу) оздоровчих занять проводиться за допомогою засобів і методів текучого лікарсько-педагогічного контролю. Крім цього враховують динаміку суб’єктивних відчуттів, показників захворюваності, а також об’єктивних показників здоров’я. Зазвичай використовують ті ж методи обстеження, що і при первинному контролі, тобто до початку курсу занять, щоб зручніше було порівнювати.

Ефект буває трьох типів6 позитивний, індиферентний (відсутність змін), негативний.

Критерії позитивних змін:

- покращення самопочуття, нормалізація сну, бажання займатися фізичними вправами, зниження втомленості;

- зменшення днів непрацездатності, загострень хронічних захворювань, випадків гострих респіраторних захворювань;

- зміни факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (нормалізація або зменшення маси тіла, нормалізація або зниження артеріального тиску, нормалізація ліпідного обміну, відмова від шкідливих звичок, підвищення рухової активності);

- зниження ЧСС в спокої після сну і при стандартному навантаженні;

- підвищення рівня фізичного стану з низького до нижче середнього, з нижче середнього – до середнього рівня фізичного стану і т.п.;

- покращення результатів рухових тестів (збільшення дистанції за стандартний час, скорочення часу на подолання стандартної дистанції, зменшення реакції ЧСС при виконанні стандартного навантаження).

Особливе значення в процесі фізкультурно-оздоровчих занять відводиться самоконтролю. Самоконтроль під час самостійних занять використовується з метою оцінки:

- рівня фізичного стану;

- інтенсивності і адекватності використовуваних засобів оздоровлення;

- ефективності оздоровчих занять.

Поряд з позитивними змінами в ряді випадків при надмірному навантаженні можуть спостерігатися ознаки пере тренованості. Найчастіше це відбувається при неконтрольованих самостійних заняттях. Через це не тільки спеціалісти в області фізичної рекреації, але й самі люди які займаються, повинні знати ці ознаки: