Сторінка
1

Історія розвитку гандболу

Реферат на писаний колективом сайту www.ukrreferat.com

Гандбол, у нинішньому його вигляді, придумали датські футболісти на рубежі ХІХ и ХХ століть - як заміну футболу, для гри в зимовий час. У гандбол грають руками, а кожна команда складається всього лише з 6 гравців і воротаря.

Корені гандболу йдуть у глибоку стародавність: згадування про «прабатьків» цього виду спорту - стародавніх іграх з м'ячем руками - знаходимо ще в «Одіссеї» Гомера й у працях давньоримського лікаря К.Галенуса.

Датою зародження спортивної гри з м'ячем, зареєстрованої в міжнародній спортивній класифікації за назвою «гандбол» (ручний м'яч), прийнято вважати 1898 р, коли викладач фізичного виховання реального училища датського міста Ордруп Хольгер Нільсен ввів в уроки фізичної культури жіночих груп гру з м'ячем, названу «хаандболд» («хаанд» - рука і «болд» - м'яч), у якій на невеликому полі змагалися команди з 7 чоловік, передаючи м'яч один одному і прагнучи закинути його у ворота.

Дослідження, проведені в останні роки, дають підставу віднести дату зародження гандболу до більш раннього періоду. У 1890 р. у Чехії одержує поширення народний варіант гри з м'ячем, названий «хазена» (кидати, кидати). Гра зводилася до нерегламентованого перекидання і лову м'яча в змішаних групах без єдиноборства.

У 1917 р. берлінець Макс Хейзер із двох ігор склав нову гру для жінок за назвою «ручний м'яч». Ніхто не уявляв собі, що ця гра знайде таке поширення в усьому світі.

У 1918 р. на міжнародній спортивній карті чітко позначилося два протиборчі течії гри: чеська хазена (на сході) і німецький гандбол (на півночі і заході).

Вже в 1920 р. у Берліні відбулися перші ігри на Кубок і першість Німеччини по ручному м'ячу. А в 1923 р. ввели нові правила змагань. Зменшення розмірів м'яча, уведення правила «трьох секунд» і «трьох кроків» значно сприяло підвищенню техніки гри. У 1925 р. відбулася перша міжнародна зустріч Німеччини з командою Австрії. Німеччина програла з рахунком 5:6.

Визнання гандболу міжнародним видом спорту в 1926 р. дало поштовх до розвитку гри в ряді країн. З'явилися клуби, що культивують гандбол у Люксембурзі і Швейцарії, Іспанії й інших країнах.

У 1928 р. в Амстердамі була створена Міжнародна аматорська федерація гандболу (ІАГФ), що діяла до 1944 р. У її актив входило 11 країн, що активно розвивали гандбол. У 1936 р. гандбол був уперше включений в олімпійську програму Х1 Олімпіади в Берліні. Олімпійським переможцем стала команда Німеччини.

Новий підйом у розвитку гандболу почався зі створення в 1946р. нової міжнародної федерації гандболу - ІГФ. ІГФ затвердила програму дій, спрямовану на відродження світового гандболу, намітила проведення чемпіонатів світу з гандболу 11х11 за участю чоловічих і жіночих команд. У 1949р. у Будапешті на жіночому чемпіонаті світу найсильнішої виявилася команда Угорщини. Надалі першості світу проводилися раз у чотири роки.

Виникнення вітчизняного гандболу відноситься до початку ХХ століття і зв'язано з проникненням в Україну сокільськой системи фізичного виховання.

Українському гандболу у 2009-му році виповниться сто років. Уперше гандбол з'явився в Харкові в 1909 р. Родоначальником українського гандболу з'явилася чеська гра «хазена», яка культивувалася в товаристві «Сокіл» як гімнастична гра.

І саме Україна запропонувала грати за схемою сім на сім, тоді як практично у всьому Радянському Союзі на майданчик виходили 22-а гравці. Ці історичні подробиці викладено в російськомовній книзі “Ступєні гандбола”, яку презентувала федерація гандболу України.

Український гандбол упродовж кількох десятиліть вважався еталоном у світі: збірна СРСР по два рази виборювала звання олімпійських чемпіонок (1976, 1980) та чемпіонок світу, а київський “Спартак” 13 разів вигравав Кубок європейських чемпіонів. Втім, всі ці здобутки пов’язували з роботою видатного тренера Ігоря Турчина, після трагічної смерті якого справи в цьому виді спорту пішли на спад.

Зазначимо, наша команда, попри славні традиції та присутність гравців ще старої “турчинської” школи, так і не змогла жодного разу пробитися на Олімпійські ігри.

Щоправда, у 2000 році збірна України підтвердила свій неабиякий потенціал, ставши віце-чемпіоном Європи, а запорізький “Мотор” та київський “Спартак” успішно змагаються в єврокубкових турнірах.

Кілька років тому до керівництва національною командою повернувся досвідчений наставник Леонід Ратнер (багаторічний керманич одного із найкращих клубів СРСР – запорізького ЗІІ, під керівництвом якого молодіжна збірна Союзу 5 разів (!) виборювала звання чемпіонок світу).

Склад сучасної збірної України: голкіпери – Наталія Борисенко (“Кометал”, Македонія), Лариса Заспа (“Мотор”, Запоріжжя); розігруючі – Оксана Сакада (“Агусін Алсе”, Іспанія), Анна Сюкало (“Вац”, Угорщина); лінійні – Яна Григолюнас (“Спартак”, Київ), Ірина Шуцька (“Мотор”); напівсередні – Ірина Чернова (“Вашах”, Польща), Катерина Рибіна (“Мотор”), Марина Вергелюк (“Крім”, Словенія), Олена Цигиця (“Кометал”); крайні – Олена Яценко (“Крім”), Олена Радченко (“Кометал”), Наталя Даценко-Ляпіна (“Спартак”), Оксана Райхель (“Кометал”).