Сторінка
4
Але найбільше про це Євангеліє свідчить блаженний Ієронім, який віднайшов його арамейську копію в знаменитій бібліотеці Кесарії Палестинської. Він неодноразово повідомляє, що перекладав її на латинську та грецьку мови. Ймовірно, що Блаженний Ієронім бачив і інший список цього Євангелія, так як він говорить: «У мене була можливість дістати описання цієї книги у назореїв із Берої, сірійського міста, де воно вживалося». Блаженний Ієронім приводить цитату з цього євангелія, в якій говориться про воскресіння Христа: «Тепер Господь, котрий віддав погребальні одежі слузі священика, пішов до Якова і явився йому. Бо Яків поклявся, коли випив із чаші Господньої, що не буде їсти хліба до того часу, поки не побачить Його воскреслим із мертвих ». Далі розповідається, що Господь сказав: «Принеси стіл і хліб». І тут же добавляється: «Він взяв хліб, благословив і переломив його. І дав Якову Іусту, і сказав йому: “Брате мій, їж свій хліб, бо Син Людський воскрес із мертвих”». В Єврейському Євангелії, за словами Блаженного Ієроніма, ми читаємо про Господа Ісуса Христа, який говорить до учеників: «Ніколи, сказав, ви не перебуваєте радісними, як коли бачите вашого брата в любові до вас перебуваючого». Далі Блаженний Ієронім передає наступну розмову між Ісусом Христом та апостолом Петром, запозиченою ним із Євангелія від Євреїв: «Господь сказав: “Якщо брат твій згрішить перед тобою словом і досадить тобі, сім раз у день прости його.” Симон ученик його, сказав йому: “Невже сім раз у день?” Відповів йому Господь і сказав: “Я говорю тобі ще: навіть сім раз сімдесят. Бо і на пророках, коли вони також були помазані Духом Святим, були гріхи”». Сам Господь зазначає визначене число раз прощати гріхи ближньому, а потім відкидає його і призначає нове. В Євангелії від Євреїв з особливими подробицями міститься розповідь про багатого юнака: «Говорить так, Йому (Ісусу) один із багатих: “Наставнику, що добре зробивши я буду жити?” Сказав йому: “Чоловіче, нагадуй закон і пророків.” Відповів Йому: “Я виконав”. Сказав йому: “Йди продай все, чим володієш, і роздай бідним і приходь слідувати за мною”. І почав багач чесати свою голову, і не сподобалось йому. І сказав йому Господь: “Як же ти говориш, що виконав закон і пророків? В законі написано:возлюби ближнього свого, як себе самого, і брати твої, сини Авраама, зодягнені в нечистоту, помирають від голоду, твій же дім наповнений багатьма скарбами, і зовсім не достається що-небудь із нього їм”. І, звернувшись, сказав Симону, ученику своєму, який сидів біля нього: “Симоне, син Іонин, легше верблюду пройти через голчані вуха, ніж багатому в Царство Небесне”».
Таким чином, згідно свідчень Євсевія Кесарійського, ми бачимо, що дев’ятнадцята глава канонічного Євангелія від Матфея міститься в Євангелії від Євреїв, але з більш детальними подробицями, які не записані в канонічному Євангелії від Матфея, що й надає авторитетності цьому Євангелію. Християнська традиція, захищаючи пріоритетність і оригінальність канонічних Євангелій, цілком природно застосовує досить пізнє датування іудео-християнських творів. Однак, є припущення, що іудео-християнські Євангелія, зокрема Євангеліє від Євреїв, укладалися одночасно з канонічними і навіть мали пряме відношення до арамейського «першотексту» канонічного Євангелія від Матфея (т.зв. «Прото-Матфей»). Можливо, цим «першотекстом» були «логії» арамейською мовою, про укладення яких апостолом Матфеєм, твердив ранньохристиянський письменник Папій Ієропольський (60-135 рр.). саме, як початковий варіант Євангелія від Матфея сприймали Євангеліє від Євреїв сирійські християни перших століть.
1.3. Євангеліє від Фоми
Євангеліє від Фоми (написане на початку II ст. ) – побудоване у формі висловлювань Ісуса Христа; крім гностичного, є помітним також іудео-християнський вплив. Починається воно так: «Ось тайні слова, сказанні живим Ісусом, які записав Дидим Іуда Фома». Наступний за цим текст складається із 114-ти параграфів (логій), при чому майже всі вони вводяться словами «Ісус сказав». Серед цих висловлювань ми знаходимо багато таких висловів, які дуже схожі зі словами Ісуса Христа в канонічному Євангелії від Матфея, особливо із Нагірної проповіді та і зібрання притч в Мф. 13. Аналогічно і в порівнянні Євангелія від Фоми з Євангелієм від Луки помітна велика схожість фрагментів першого із зібранням висловів із 6-ї, 9-ї, 22-ї глав Луки. Паралелей з матеріалом, який ми бачимо, нема. Паралелей з Іоанном небагато, вони, головним чином, відносяться до розмови Ісуса Христа з Самарянкою (гл. 4) і до прощальних монологів в гл. 12-17. Вибранні лише ті уривки, в яких проголошується присутність в людині Божественної мудрості як істинного призначення людського існування. Але нічого не представлено із тих висловів Ісуса Христа, в яких містяться футуристичні і есхатологічні елементи. Критична оцінка цих уривків породжує багато проблем. В більшості випадків, там де паралельні уривки дуже схожі, майже не виникає сумнівів в тому, що варіант Фоми другорядний. В інших випадках, порівняння заставляє думати, що Логія із Фоми походить із джерела, загального для Фоми і канонічних Євангелій. Звідси виходить, що складач Євангелія Фоми, який, ймовірно, записав його в Сирії близько 140 р. по Р.Х., користувався також Євангелієм єгиптян і Євангелієм євреєїв. Хоча Євангеліє Фоми базується на витягах із канонічних (церковних) Євангелій, його автор неодноразово надає гностичне забарвлення канонічним висловам Ісуса, а також додає слова з інших джерел. Той, хто перший читає апокрифічне Євангеліє від Фоми, звичайно відчуває розчарування: настільки знайомими по канонічній версії Нового Завіту здаються йому вислови Ісуса Христа, зібранні в цьому творі. Але, чим глибше він занурюється у вивчення тексту, тим сильніше охоплюють його сумніви в справедливості подібного враження. Поступово він переконується, як нелегко відповісти на запитання, що ж це за таке знамените «п’яте євангеліє» (так спочатку називали його). Вже перші рядки пам’ятки настроюють на його тлумачення (Той, хто досягає, знайде тлумачення цих слів, не пізнає смерті), примушують сучасного читача задуматись не лише над сенсом, який автор пропонує відкрити, але і над тим, що сам по собі цей заклик означає, який шлях спілкування він розуміє , з якого роду мислення і про які явища культури і історії суспільства свідчить. Євангеліє від Фоми можна порівняти із сократичними діалогами: вони навіть є не в закінченому рішенні, а в пошуках його. Це не заважає цій пам’ятці бути єдиною. Вона не менш єдина, ніж продумані до найдрібніших подробиць синоптичні Євангелія з описами життя Ісуса Христа. Це не єдине, що є в антології. І справа навіть не в «ключових словах», які можна виділити в тексті і які служать чисто технічній меті, не випадкова, вона підкорена дивовижній єдності екстатичної свідомості, то стрімко йде новим шляхом, то повертається до старого, то повторюється і ніби заворожене одним образом, словом, то миттєво рухається далі. Це та сутність апокрифу, яку знаходиш, якщо вивчаєш його не по окремим поняттям, а в цілому з його несподіваними переходами, знаходячи ту нитку, яка зв’язує вислови, або блоки висловів і весь їх зміст з формою, в яку воно заключне.
Завантажити реферат