Сторінка
6
В творіннях християнських письменників I-III ст. зустрічаються окремі вислови, які цитуються як слова, виголошені Господом нашим Ісусом Христом. Вони відсутні в канонічному тексті чотирьох Євангелій. Такі вислови прийнято називати аграфи (не записані). В даному розділі ми будемо розглядати твори таких особливо шанованих всією церквою і християнами письменників, як: Св. Юстина Філософа, Св. Климента Олександрійського і Орігена.
2.1. Св. Юстин Філософ.
«Наше вчення найвеличніше
за всяке людське вчення тому,
що Христос, який явився заради
нас, у всьому був Слово…»
Святий мученик Юстин Філософ.
Св. Юстин, син Приска, внук Вакха, народився на початку II ст. в самарійському місті Сихемі, в той час місто носило назву Флавія Неаполя (нового міста Флавія) в честь імператора Флавія Веспасіана, який відновив його із руїн після юдейської війни 70 року по Р.Х. Значну частину населення цього міста складали грецькі і римські колоністи, до числа яких і належала сім’я Юстина. Батьки його були людьми заможними, дали йому можливість не тільки отримати загальну освіту, але й доповнити його, ще й спеціально філософською, до якої він проявив неабиякий інтерес, за що й згодом отримав назву Філософа.
З ранньої молодості Юстина вирізняв нахил до філософствування, намагання знайти істину, вирішити одвічні питання про Бога і останню долю людини. Не знайшовши відповіді на запитання свого допитливого розуму ні в тих науках, які він вивчав, ні в язичницькій релігії, яка не містила в собі істини, яку шукав Юстин, тоді він звернувся до філософії, яка вважалась джерелом мудрості і претендувала на володіння істиною. В пошуках за істинною мудрістю він побував у представників різних філософських напрямків, але майже всі вони по тим, чи іншим причинам не задовольнили його. Стоїки не сподобались йому, тому, що згідно своєї доктрини про самозадоволену людську особистість, джерелі добра і зла, щастя і нещастя, вони не цікавилися питанням про Бога і загробне життя. Тільки в послідовників Платона Юстин, знайшов те, чого так довго шукав. Велич вчення Платона захопила його і він, за його власними словами, надіявся досягнути споглядання Бога, - цієї кінцевої мети Платонової філософії («Розмова з Трифоном Юдеєм», 1 гл.). Але в самий запал свого захоплення платонізмом, коли бажана мета, здавалось, була дуже близькою, сталась одна подія, яка зробила в душі Юстина докорінний переворот і переконала його в тому, що, шукаючи істинну, він до цього часу йшов невірним шляхом.
Після зустрічі і розмови із незнайомим старцем, Юстин навертається в християнську віру і приймає Хрещення близько 130 р. Прийнявши Хрещення і пізнавши в повній мірі Божественну істину, Юстин став старанно розповсюджувати її, як раніше старанно шукав її. Він відправляється в Рим, де відкриває свою власну школу. Він переніс мученицьку кончину через усічення мечем разом із шістьма своїми учениками під час гоніння Імператора Антонія Пія (138-167 рр.), в час правління префекта Юнія Рустика, тобто в 60-і рр. II ст. Церква дала йому назву мученика і причислила його до лику святих.
Для нас святий Юстин Філософ цікавий тим, що серед християнських богословів він був одним із перших представників греко-римського суспільства, ще і навіть інтелектуалом, який навернувся в християнство.
Найкращими і безперечними пам’ятками апологетичної діяльності св. Юстина являються дві його апології (велика і мала) проти язичників і «Розмова з Трифоном Юдеєм» (апологетико-полемічний трактат проти юдеїв). Юстин був самим плідним християнським письменником свого часу. Звернімося тепер до того, що знав Юстин про Новий Завіт. Про нього він говорить як про вислови Ісуса: «Згадування апостолів», використовуючи теж саме слово, що і Ксенофонт – «Згадування про Сократа» (Απομνημονεύματα Σωκράτους). «Ці «Згадування», – повідомляє Юстин своїм нехристиянським читачам, - були названі Євангеліями» (1 Апол 46: 3). Вісім раз він називає їх «Згадуваннями апостолів», чотири – просто «Згадуваннями». Один раз використовує вираз «Згадування, складені апостолами Христа і тими, хто прослідував за ними» (Діал. 103: 8). Коли він цитує місця із Марка, де говориться про ім’я, яке Ісус дав Петру, і про прізвище Якова та Іоанна «Воанергес», він називає це Євангеліє «його (Петра) згадування» (Діал. 106: 4). Це – безсумнівний факт передання, розказаного Папієм Ієрапольським, про те, що Марк записав слова Петра. Юстин згадує нам про ці згадування і вказує на їхню важливість для древньої Церкви. В інших місцях Юстин користується, звичайно, формулою, яка випереджає цитати, - «як написано». В Євангелії написано (γέγραπται), що Він сказав: «Все передано Мені Отцем Моїм» і «Ніхто не знає Отця, крім Сина; і Сина ніхто, крім Отця, і кому Син хоче відкрити» (Діал. 100: 1). В інших прикладах – їх є найбільше всього – Юстин обходиться формулою, яка відсилає до написаних «Згадувань» або Євангелію і просто вводить слова Христа фразою «так сказав Христос», або «вчив», або «закликав», тобто слова Христа самі служать собі основою. Юстин використовував в своїх творах посторонні передання про життя Ісуса, можливо – усні. На прикладах він цитує ще два неканонічних вислови (аграфа). Перший: «Господь наш Ісус Христос сказав: “В чому застану вас, в тому і судити вас буду”» (Діал. 47: 5). Внутрішня єдність цього вислову з Притчею Спасителя про десять дів (Мф. 25: 1-12) ймовірна. Другий ще в Сирійській Дидаскалії (6:5). Паралельно з доказом Божественності Ісуса Христа Юстин доказує істинність ще двох, тісно пов’язаних з ними і про які вели спір язичники догмати – про воскресіння мертвих і Останній Суд. Істинну воскресіння він доказує наступним порівнянням: «Ми надіємось отримати тіла наші, які вже в землю перетворились, стверджуючи, що немає нічого неможливого для Бога. Припустимо, що ви не існували б в дійсному своєму вигляді і не народились б від таких самих батьків, як ваші: якщо б хто показав вам сім’я людське і зображення вигляду людського, і став стверджувати, що із того самого вийшла та сама істота, то повірили б ви цьому, не бачивши навіть насправді? Ніхто, думаю, не наважився б відкидати (що він не повірив би). Таким чином, і ваша невіра походить від того, що ви ще не бачили воскреслого померлого. Але як перше не повірили би ви, що із малої краплини можна зробити вас такими, які ви зараз є, але ж ви бачите, що це робиться; таким же чином судите, що і людські тіла, які руйнуються і перетворюються в землю подібні насінню, можуть, за Божим повелінням, в свій час воскреснути і зодягнутися в нетління… І Вчитель наш, Ісус Христос, сказав: неможливе людям, можливе Богу» (Апол. гл. 18-19). Воскресіння, згідно слів Юстина, не тільки можливе, але й необхідне тому, що з ним пов’язана справа найбільшої справедливості – воздаяння кожному по ділам його, тобто праведники по воскресінню отримають вічне блаженство, а грішники будуть віддані на вічні муки. «Ми бажаємо, - говорить Юстин, – вічного і чистого життя, ми намагаємось перебувати з Богом, Отцем і Творцем всього світу, і поспішаємо сповідувати нашу віру, будучи переконані і вірячи, що такої нагороди досягнуть ті, ділами своїми засвідчили перед Богом вірність в служінні Йому і любов до життя у Нього, яка недосяжна для зла… Але щоб не сказав хто, що все, що ми говоримо про покарання неправедних людей у вічному вогні, є тільки пусті слова, і що вкушаємо людям жити, роблячи добрі справи тільки зі страху, а не тому, що це добре і прекрасне, - на це відповіли коротко, що якщо це не так, то нема Бога, або якщо є, то Він не піклується про людей; що і добрі справи і порок – ніщо, і що законодавці несправедливо карають тих, які переступають їхні добрі приписи. Але так, як вони несправедливі, і Отець їхній через Слово навчає їх робити те ж, що і робить Сам: тому несправедливо чинять і ті, які погоджуються з ними. І так, я прошу вас, - закінчує свою апологію Юстин, - обнародуйте цей твір, щоб і інші дізнались про наші діла і могли звільнитися від оманливої думки і невідання про добро» (гл. 9).
Завантажити реферат