Сторінка
11
Слід зауважити також свідчення Ніла Синайського, який подає нам і вказує на приналежність даного вислову Ісусу Христу: «Хіба ти не чув Божественний голос, який говорить, що чоловік недосвідчений для Бога неприродний?» В трактаті «Про прокажених» подається наступна аграфа: «Риза бо є Господу Церква від багатьох зібрана країн …» Тобто Церква є Риза Господня, зібрана із багатьох народів; Він зіткав нас так, щоби ми які є самими немічними, мали підтримку у сильніших. Також і Святий Єфрем Сирін подає наступний вислів Спасителя: «Світ на милості тримається». Ця аграфа, як і всі інші вислови Євангельські, вона являється сильною і лаконічною. В «Правилах святих Апостолів» III ст. Спасителю приписується схожий вислів: «Слабший нехай спасається сильним». Із літургічних текстів Древньої Церкви особливо цікавими являються слова «Душе істини … прийди і вселися в нас і очисти нас … » Це слова відомої нам молитви Царю Небесний. Ці слова складали частину древньої молитви, яка читалась християнами при Хрещенні. Згідно Передання слів цієї молитви Ісус Христос навчив Своїх учеників, як, наприклад, слів Молитви Господньої «Отче Наш».
Із всіх відомих пам’яток древньоцерковної літератури, яка виникла в часи апостольські і за своїм змістом підходила найближче всього до Новозавітної писемності, був твір під назвою «Вчення дванадцяти апостолів» - «Дідахі тон додека апостолон» (гр.).
Ця пам’ятка стала відомою тільки у другій половині XIX ст. Відкриття і публікація його належить Нікомидійському Митрополиту Філофею Врієнію. В 1873 році в бібліотеці Єрусалимського (Свято-Гробського) подвір’я в Константинополі ним був знайдений грецький рукопис, написаний в 1056 році. Він містив послання апостола Варнави, два послання св. Климента Римського до Коринфян, послання св. Ігнатія Антиохійського (в обширній грецькій редакції) і «Вчення дванадцяти апостолів», яке датувалося кінцем I-го, або початком II-го століття. На підставі цього рукопису Філофей Врієній в 1883 році оприлюднив текст «Вчення дванадцяти апостолів», зробивши детальне і глибоке дослідження історії пам’ятки, її змісту, часу, походження і значення. «Вчення дванадцяти апостолів» було відоме багатьом вчителям Церкви. Так, наприклад, на нього, як стало відомо у зв’язку із знайденням пам’ятки, на неї посилався Климент Олександрійський (217р.), св. Афанасій Великий, який в список Богодуховних книг включав і «Вчення дванадцяти апостолів». Жодна літературна знахідка дев’ятнадцятого століття не викликала такого сильного наукового руху, і не супроводжувалась такою великою кількістю присвячених її публікацій, як ця невелика пам’ятка. Судження про її зміст і значення для церковно-історичної науки видались самими різносторонніми, доходячи навіть до протиріч: «Всі віросповідні і наукові напрямки шукали в ній і знаходили свої вченні погляди. Але всі погоджувались в тому, що увага до пам’ятки обґрунтована, так як вона по своєму змісту і формі викладання відноситься до древньохристиянської літератури взагалі, і особливо до літератури доканонічного характеру. І на кінець, за своїм значенням для історії догми, моралі і церковної організації являє собою у вищій мірі цінний коментар до древніх свідчень про життя і устрій першої Церкви».
В рукописі пам’ятка має дві назви: у вступі – «Дідахі тон додека апостолон» (гр.), і в самому тексті – «Дідахі кіріту діа тон додека апостолон тис ефнесін» (гр.). Із цих назв вважається древнішою перша, яка показує, що автор твору намагається викласти в стислому вигляді найважливіші правила християнського життя і церковної організації як Вчення Господа, яке передане через дванадцять апостолів народом язичницького світу.
Ось, наприклад, вислів із даного твору, який належить Ісусу Христу: «Блаженний хто подає по заповіді, бо він більший за покарання; але горе тому, хто приймає; бо якщо хто бере, маючи потребу, то той вільний від покарання; не маючи ж потреби дасть звіт, чому і для чого брав». Даний вислів корисно співставити з наведеними раніше словами Спасителя із Діянь Апостольських: «Блаженіше давати, ніж приймати». Як ми бачимо, що між відомими нам творами древньо-християнської літератури немає іншої пам’ятки, яка при такій високій оригінальності за викладенням матеріалу і формі, настільки була близькою до тексту Новозавітної писемності. Вона містить цитати текстуальні, буквальні, крім молитви Господньої, багато віршів Священного Писання, але частіше цитати приводяться з певними модифікаціями, які є необхідними в послідовності викладу думок автора. Причому, інколи поєднуються різні місця Священного тексту без всякої вказівки на те, що вони запозичені із різних глав, або навіть різних книг неканонічного характеру.
Вчення цих слів таке: «Благословляйте тих, які проклинають вас і моліться за ворогів ваших, і постіться про гонителів ваших». Ці вислови складають так званий «Євангельський відділ - Дідахі». На думку англійського дослідника Рордорфа, це є інтерполяція, яка зроблена християнським автором. Деякі особливі риси дозволяють зробити припущення, що ця частина «Дідахі» являється більш древньою, ніж відповідні тексти канонічних Євангелій Матфея і Луки: «А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас» (Мф. 5: 44); «Благословляйте тих, хто проклинає вас і моліться за тих, хто кривдить вас» (Лк. 6: 28). Як ми бачимо слова канонічних Євангельських текстів Матфея і Луки, схожі за висловами «Дідахі», за виключенням вислову «постіться», цей вислів в такому ж значенні в християнській літературі не зустрічається ніде (крім Дидаск. V.14: 18-22). Як вважає англійський дослідник Рордорф, мова тут може йти про щоденний піст євреїв. Ще інший цікавий вислів, який можна порівняти з канонічним текстом Євангелиста Матфея: «якщо хто візьме в тебе верхню одіж, віддай йому і сорочку» (Дідах. 1: 17-18) і Матфея: «І хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг» (5: 40). Порядок «висловів» Ісуса Христа (тобто «логій»), прийнятий Дідахі , зустрічається і в «Діатессароні» Татіана Асірійця. Але про це сказано: «Нехай спітніє милостиня твоя в руках твоїх, доки не будеш знати, кому даєш» (Дідах 1: 27). На думку одних дослідників цей вислів відноситься, можливо, до грецького перекладу, а інші намагаються відтворити і довести, що це є єврейський оригінал стиль написання. Тартуліан в своєму творі «Про Хрещення» у вісімнадцятій главі писав: (Слова) «Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто взяв твоє, не вимагай - вони мають особливе доповнення і значення відносячись тим самим до милостині».
Завантажити реферат