Сторінка
14
3.3. Дослідження аграф богословами – біблеїстами.
Вперше систематичне викладення і вивчення аграф було проведене в XVIII ст. Корнером, який вдало ввів у використання сам термін «άγραφα». У виданому на латинській мові в 1776 році творі «De sermonibus Christi αγράφοισ» цей вчений дослідив шістнадцять аграф. Згодом значних успіхів у вивченні подібних висловів досягли вчені богослови-біблеїсти Реш і Нестле. Причому перший із них за ознакою безсумнівної достовірності відібрав чотирнадцять аграф, а другий – двадцять сім. Серед вітчизняних богословів тлумаченням незаписаних в Євангеліях висловів Ісуса Христа займався професор А. П. Лопухін. Відомі на сьогоднішній день аграфи були записані на грецькій, латинській, сирійській, коптській, арабській і слов’янській мовах. Через сумнівність деяких джерел, визначити і встановити число аграф неможливо. До того ж, починаючи з другої половини ХІХ ст., археологи відкривають невідомі раніше пам’ятки древньохристиянської писемності, і вивчення аграф постійно доповнюється новими даними. Богослови-біблеїсти ознаками достовірності того чи іншого вислову Христа відносили: по-перше, древність і непошкодженість джерела, яке містило вислів; по-друге, відповідність аграф духу євангельських слів Спасителя; і, нарешті, їх конструктивне узгодження і схожість зі звичайними зворотами мови.
Згідно з припущеннями дослідників вище згаданого Оксирінхського фрагменту, у повному зібранні кодексу знаходилось близько вісімдесяти висловів. У зв’язку із знахідкою в Єгипті, західними критиками висувалось багато гіпотез, але повністю оцінити значення даних гіпотез допоможуть майбутні відкриття. На думку Лопухіна А. П., «якщо ця пам’ятка має історичну достовірність, то вона не може бути в протиріччі ні з самим Четвероєвангелієм, ні з переданням, яке вже встановилось, про походження канонічних Євангелій. Наскільки показує короткий огляд її змісту, цього протиріччя немає, оскільки й ті вислови, що, імовірно, являють собою щось нове у порівнянні з євангельськими висловами, повністю примирені з останніми за своїм духом і внутрішнім змістом. Тому не буде неблагоговійним припустити, що у нововідкритій пам’ятці ми маємо запис висловів Божественного Вчителя, зроблений одним із Його безпосередніх слухачів – або прямо під живим їх враженням і свіжими згадками про них, – настільки свіжими, що сам час із теперішнього не встиг перетворитись в минулий, і в уявленні благочестивого збирача висловів Божественний Вчитель уявлявся все ще Тим, Хто говорить, чим і пояснюється початкова форма дієслова: «Ісус говорить» (а не «говорив» або «сказав»). У всякому разі, на користь цього виступає свідчення святого апостола і євангелиста Луки, який у вступі до свого Євангелія прямо говорить, що багато хто ще раніше за нього почав складати повіствування про добре відомі між ними події (1:1)». Судження Лопухіна А. П. є грунтовніше за висновки західних критиків відносно змісту Оксирінхського папірусу. Але особливу групу аграф представляють вислови, які містяться в нововідкритих дослідниками пам’ятках древньохристиянської писемності. Якщо всі попередньо розглянуті аграфи мають достатнє історичне виправдання, то аграфи із джерел, відкритих за останнє століття, потребують детального дослідження. В 1897 році в Єгипті англійськими вченими Гренфелем і Хентом був відкритий документ, який отримав назву «Λογια Ιησου», або «Вислови Ісуса Христа». Знахідка являє собою листок папірусу, який позначений №11, який був частиною невідомого кодексу, який містив некоментовані вислови Ісуса Христа грецькою мовою. Кожен окремий вислів починався словами: «Ісус говорить». Видавці віднесли знайдений папірус до ІІ ст. по Р.Х. У цьому фрагменті – вісім висловів, два з яких не відновлені, три – перефразовані євангельські вислови, і наступні три є невідомими словами Ісуса Христа. Другий вислів: «…Ісус говорить: якщо ви будете поститись для світу, то не знайдете Царства Божого; і якщо ви не будете шанувати суботу, то не побачите Отця».
Третій вислів: «…Ісус говорить: …Я стояв серед світу і в плоті був видимий ними, і знайшов, що всі п’яні, і нікого не знайшов Я, хто б мав спрагу серед них, і скорботна душа Моя за синів людських, бо вони сліпі в серці своєму».
П’ятий вислів зберігся не повністю: «…Ісус говорить: якщо десь буде … їсти один; то Я з ним. Підійми камінь, і там ти знайдеш Мене; розколи дерево, і там Я» (Оксирінхський папірус). Своєрідність даних висловів примусило деяких дослідників припускати фальсифікат вчення Христа представниками древніх сект. Не відкидаючи принципово таку вірогідність, треба сказати, що в наведених висловах немає помітно вираженого єретичного переосмислення. Так, наприклад, припис виконувати суботу (вислів другий) не можна вважати вченням іудействуючих, оскільки і апостол Павло пише: «…Тому для народу Божого, ще лишається суботство» (Євр. 4: 9). Третій вислів підкреслює убогий стан світу, перекликається зі словами, наведеними у Євангелії від Іоана: «У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав» (1: 10); і в Одкровенні: «Бо ти кажеш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний, і мізерний, і убогий, і сліпий, і голий» (Одкр. 3: 17). Перша частина п’ятого вислову можливо містить в собі обіцянку Божественної присутності і в малому зібранні віруючих. А друга – таку ж близькість їхню і до одного істинно віруючого члена Церкви. Питання про джерела неканонічних висловів (аграф) не може бути вирішеним однозначно: ймовірно, що деякі із них відносяться до збірників висловів-логій, а деякі взяті із неканонічних, апокрифічних Євангелій. Можливо, подальші нові археологічні знахідки фрагментів Євангелій дозволяють ідентифікувати інші нові аграфи. Історія археологічних відкриттів показує, що вчені досить часто оцінюють нововідкриті рукописи як єретичні, перш ніж провести ґрунтовне текстуально-критичне дослідження.
Завантажити реферат