Сторінка
9

Комерційний ризик

Як видно з наведеної характеристики, тип ризик-позиції підпри­ємства є визначальним під час аналізу та проведення операцій, які пов'язані з ризиком.

Аналіз рівня ризику, який притаманний діяльності підприємства в цілому або його окремій господарській операції, є необхідною пере­думовою для:

- обгрунтованого прийняття управлінських рішень стосовно до­цільності продовження господарської діяльності або проведення пев­ної господарської операції;

- обгрунтованого вибору прийомів ризик-менеджменту з управ­ління даним видом ризику для профілактики його прояву та мінімі­зації наслідків.

Розглянемо більш детально основні принципи управлінської пове­дінки в умовах ризику.

1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

Реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер під­приємства повинен:

- оцінювати (прогнозувати) максимально можливий обсяг збитків від ризикових подій, які ймовірно можуть очікуватися в цілому по підприємству;

- порівнювати його з обсягом власного капіталу підприємства та власними фінансовими ресурсами, що знаходяться в його розпо­рядженні.

Співвідношення максимально можливого збитку та власних фі­нансових ресурсів підприємства характеризує ступінь ризику втрати власного капіталу (або ризик банкрутства) підприємства. Кількісно він вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику підприємства (Кр), який розраховується за такою формулою:

ЗМ ЗМ

Кр = ———100 або Кр = —— 100,

ВФР ВК

де ЗМ - максимальний розмір збитків, що прогнозується;

ВФР - власні фінансові ресурси, що є в розпорядженні підпри­ємства;

ВК - власний капітал підприємства.

Значення коефіцієнта ризику характеризує відносний розмір втрати власних фінансових ресурсів або власного капіталу підприєм­ства, який може мати місце в даному періоді.

Дослідження окремих спеціалістів з питань ризик-менеджменту свідчать, що оптимальне значення коефіцієнта ризику дорівнює 30%. Ситуація банкрутства, як правило, виникає при значенні коефіцієнта ризику понад 70 %. Такий рівень розвитку оцінюється як критичний.

На нашу думку, наведені значення коефіцієнта ризику можуть розглядатися лише як орієнтовні. Тільки безпосередньо підприємство, виходячи з особливостей формування свого капіталу та економічних інтересів і фінансових можливостей власників, може визначити оп­тимальне для себе значення коефіцієнта ризику.

Визначене підприємством оптимальне та критичне значення кое­фіцієнта ризику є першим критерієм для визначення доцільності діяльності або господарської операції, що пропонується.

2. Необхідно завжди пам'ятати про наслідки ризику.

Практична реалізація цього принципу ризик-менеджменту передба­чає оцінку вартості ризику, який притаманний діяльності підприємства, та оцінку впливу ризикової події на життєдіяльність підприємства.

Під вартістю ризику слід розуміти всі сукупні збитки підприємс­тва (та його власників) в разі настання ризикової події.

Оцінюючи збитки слід виділяти:

- прямі збитки, які безпосередньо пов'язані з настанням ризикової події;

- непрямі збитки, які виникають опосередковано і є результатом виникнення прямих збитків.

3. Не можна ризикувати великим заради малого.

Реалізація цього принципу передбачає порівняння доходу, що очікується, з рівнем ризику, який притаманний даній діяльності або господарській операції. Кількісно визначення ступеня відповідності між доходом та ризиком може проводитися за допомогою коефіцієнта ризик-віддачі який розраховується так:

рв = _Д

вр

де РВ - ризик-віддача діяльності або операції

Д - обсяг чистого доходу, що очікується від діяльності або опе­рації;

ВР - вартість ризику, який притаманний діяльності або опера­ції,

Значення коефіцієнта ризик-віддачі має бути не меншим за оди­ницю. За наявності альтернативних проектів одним з критеріїв вибо­ру між ними є найбільше значення цього показника.

4. Позитивне рішення приймається тільки в разі відсутності сумнівів, якщо вони є - слід приймати негативне рішення.

Практична реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер повинен у процесі прийняття свого рішення завжди орієн­туватися не на кращий, а на гірший результат, тобто прогноз розвит­ку ситуації повинен завжди бути песимістичним. Така лінія поведін­ки дозволяє йому перестраховуватися на

випадок несприятливого збігу ризик-факторів та обставин.

5. Ніколи не можна думати, що існує тільки одне рішення. Зав­жди слід шукати альтернативні варіанти.

Реалізація цього принципу ризик-менеджменту передбачає необ­хідність пошуку альтернативних варіантів, які стосуються здійснення господарської операції або діяльності підприємства. До визначеної оцінки рівня ризику не слід ставитися фатально. Необхідно продума­ти інші варіанти досягнення цієї ж мети (іншу технологію проведен­ня господарської операції) або розробити систему заходів, які змен­шать ступінь притаманного їй ризику.

Описані вище принципи носять загальноевристичний характер, тобто являють собою сукупність логічних прийомів та правил при­йняття рішення,

якими слід керуватися за будь-яких обставин.

За наявності альтернативних варіантів проведення діяльності або здійснення господарської операції (далі - проектів) слід використовувати більш точні та формалізовані правила вибору найбільш ефекти­вного та найменш ризикового варіанту:

- максимум виграшу (прибутку);

- оптимальна вірогідність очікуваного результату;

- оптимальна мінливість очікуваного результату;

- оптимальне співвідношення між прибутком та ризиком. В умовах наявності інформації про можливі наслідки ризику та вірогідність їх прояву слід використовувати такий алгоритм експер­тизи проектів підприємства.

1-й етап. Розраховується середній очікуваний результат (доход або прибуток), що прогнозується з кожного господарського проекту.

2-й етап. Розраховується дисперсія, середньоквадратичне відхи­лення та коефіцієнт варіації результату, що притаманні кожному проекту.

3-й етап. Порівнюється середній очікуваний доход з коефіцієнтом варіації по запропонованих проектах.

Якщо коефіцієнт варіації результату проекту не перевищує 25%, то середній очікуваний результат може бути визнаний за типову ха­рактеристику розподілу. В цих умовах вибір проекту може бути про­ведено за критерієм максимального очікуваного результату.

Якщо означена вище вимога не виконується, середній очікуваний результат не може бути критерієм вибору, слід продовжити вивчення запропонованих проектів.

4-й етап. Проводиться порівняння вірогідності отримання макси­мального позитивного та мінімально негативного результату з кожно­го проекту, що пропонуються.

Менш ризикованим за одно з правилами оптимальної мінливості результату слід вважати господарський проект з мінімальним діапазоном між позитивним та негативним результатом його реалізації.