Сторінка
17
• Експертно-атрибутивні оцінки, тобто інтуїтивні оцінки допустимого ризику на основі підсвідомого перегляду небезпек ринку;
• Експертно-бальні оцінки факторів і критеріїв ризику - на основі даних кон”юнктурного аналізу з подальшим встановленням інтегро-ваного показника ризику;
· З допомогою статистичних моделей – статистичні маркетингові матриці;
Найпростішим і доступним методом оцінки ризику є експертна оцінка. При цьому кількісна оцінка ризику здійснюється на основі аналізу показників кон'юнктури. Вибирається сукупність показників - основних параметрів ризику, кожному з яких присвоюється відповідний бал (Ві) переважно від 1 до 10. При цьому з врахуванням ступеня ризикованості кожному фактору присвоюється (експертним шляхом) своя вага (Wі), яка показує долю впливу фактору в загальній величині ризику. Вона визначається в коефіцієнтах, а загальна сума факторів ризику оцінюється в один бал. Відсутність фактору позначається нулем. Сума добутку фактора на його вагу і визначає величину даного ризику:
R = ∑(BіWі)
Оцінка даної формули вказує на те, що чим ближче R до 1, тим ризик менший і навпаки, чим ближчий цей коефіцієнт до 10, тим ризик більший.
Існують певні границі зони ризику, які визначають його величину. Вони наведені в таблиці 1.
Таблшщ 1. Шкала границь ризику _
Границя зон ризику |
0,1-2?5 |
2.6-5.0 5,1-7.5 |
| 7,6-10,0 |
Зони безризику зикова |
Мінімального |
Підвищено- критичнй НОГО НОГО |
Надкри- тичного |
При визначенні ризику дуже важливо врахувати всі фактори та їх значимість (вагу) у загальному ризику.
Визначення середнього рівня ризику є основою для прийняття відповідного рішення (проведення додаткових маркетингових досліджень, обмеження інвестицій тощо)
Вибір рішення щодо ризику базується на наступних стратегіях:
· Мінімізація рівня максимальних втрат (правило міні - макса),
· Мінімізації найбільшого ризику;
· Максимізації ризику: стратегія азарту;
· Компромісність: середня із максимальних і мінімальних втрат;
· Максимальне (інколи середнє) значення корисного ефекту;
· Максимального очікування.
На практиці використовуються різні моделі оцінки ризику. Зокрема поширення набули скорингові моделі оцінки фінансового стану підприємства. При ньому встановлюється норматив ризику і співставляючи відповідно фактичні і нормативні дані встановлюють ризикованість здійснюваного заходу. Відомою моделлю оцінки фінансового стану фірми є скорингова модель Альтмапа
Zф = 1,2Х1+ 1,4Х2 +3,ЗХ3 +0,6X4 - 10,ОХ5
Де Х1 - відношення оборотного капіталу до суми активів фірми:
Х2 - відношення нерозподіленого доходу до сум й активів;
Х3 - відношення операційних доходів до суми активів:
Х4 - відношеш ринкової вартості акцій фірми в загальній сумі
заборгованості;
Х5 - відношення ум й продаж до суми активів.
У випадках, коли підприємство може реалізувати на ринку новий продукт в декількох модифікаціях, очевидним настає оцінка кожного з них з точки зору вигідності для виробника. Критерієм такого вибору виступає ризик від провадження нового продукту та співставлений ризику з очікуваними доходами. В сукупності різних підходів до оцінки ризику найпростішим, проте
і достатньо надійним є застосування такої статистичної характеристики як стандартне відхилення.
Даний підхід базується на трьох (песимістична, нормальна та оптимістична) оцінках нового товару та очікуваному зиску (табл 2)
Таблици 2,- Вихідна інформація для визначення ризику від впровадження нових товарів
Оцінка можливого Запроекгований Значення вого результату дохід ймовірності |
Можливий дохід | ||
Товар А | |||
Песимістична |
100 |
0,20 20 | |
Стримана |
333 |
0,60 |
200 |
Оптимістична |
500 |
0,20 |
100 |
Всього |
X |
1,00 |
320 |
Товар В | |||
Песимістична |
80 |
0,25 |
20 |
Стримана |
300 |
0,50 |
150 |
Оптимістична |
600 |
0,25 |
150 |
Всього |
X |
1,00 |
320 |
Рівень ризику визначається за стандартним відхиленням: