Сторінка
17

Комерційний ризик

• Експертно-атрибутивні оцінки, тобто інтуїтивні оцінки допустимого ризику на основі підсвідомого перегляду небезпек ринку;

• Експертно-бальні оцінки факторів і критеріїв ризику - на основі даних кон”юнктурного аналізу з подальшим встановленням інтегро-ваного показника ризику;

· З допомогою статистичних моделей – статистичні маркетингові матриці;

Найпростішим і доступним методом оцінки ризику є експертна оцінка. При цьому кількісна оцінка ризику здійснюється на основі аналізу показників кон'юнктури. Вибирається сукупність показників - основних параметрів ризику, кожному з яких присвоюється відповідний бал (Ві) переважно від 1 до 10. При цьому з врахуванням ступеня ризикованості кожному фактору присвоюється (експертним шляхом) своя вага (Wі), яка показує долю впливу фактору в загальній величині ризику. Вона визначається в коефіцієнтах, а загальна сума факторів ризику оцінюється в один бал. Відсутність фактору позначається нулем. Сума добутку фактора на його вагу і визначає величину даного ризику:

R = ∑(BіWі)

Оцінка даної формули вказує на те, що чим ближче R до 1, тим ризик менший і навпаки, чим ближчий цей коефіцієнт до 10, тим ризик більший.

Існують певні границі зони ризику, які визначають його величину. Вони наведені в таблиці 1.

Таблшщ 1. Шкала границь ризику _

При визначенні ризику дуже важливо врахувати всі фактори та їх значимість (вагу) у загальному ризику.

Визначення середнього рівня ризику є основою для прийняття відповідного рішення (проведення додаткових маркетингових досліджень, обмеження інвестицій тощо)

Вибір рішення щодо ризику базується на наступних стратегіях:

· Мінімізація рівня максимальних втрат (правило міні - макса),

· Мінімізації найбільшого ризику;

· Максимізації ризику: стратегія азарту;

· Компромісність: середня із максимальних і мінімальних втрат;

· Максимальне (інколи середнє) значення корисного ефекту;

· Максимального очікування.

На практиці використовуються різні моделі оцінки ризику. Зокрема поширення набули скорингові моделі оцінки фінансового стану підприємства. При ньому встановлюється норматив ризику і співставляючи відповідно фактичні і нормативні дані встановлюють ризикованість здійснюваного заходу. Відомою моделлю оцінки фінансового стану фірми є скорингова модель Альтмапа

Zф = 1,2Х1+ 1,4Х2 +3,ЗХ3 +0,6X4 - 10,ОХ5

Де Х1 - відношення оборотного капіталу до суми активів фірми:

Х2 - відношення нерозподіленого доходу до сум й активів;

Х3 - відношення операційних доходів до суми активів:

Х4 - відношеш ринкової вартості акцій фірми в загальній сумі

заборгованості;

Х5 - відношення ум й продаж до суми активів.

У випадках, коли підприємство може реалізувати на ринку новий продукт в декількох модифікаціях, очевидним настає оцінка кожного з них з точки зору вигідності для виробника. Критерієм такого вибору виступає ризик від провадження нового продукту та співставлений ризику з очікуваними доходами. В сукупності різних підходів до оцінки ризику найпростішим, проте

і достатньо надійним є застосування такої статистичної характеристики як стандартне відхилення.

Даний підхід базується на трьох (песимістична, нормальна та оптимістична) оцінках нового товару та очікуваному зиску (табл 2)

Таблици 2,- Вихідна інформація для визначення ризику від впровадження нових товарів

Рівень ризику визначається за стандартним відхиленням: