Сторінка
4

Комерційний ризик

Ліквідувати невизначеність майбутнього у комерційній діяль­ності неможливо, бо вона є елементом об'єктивної дійсності.

До цього часу ми звертали увагу лише на об'єктивний бік комерційного ризику. Однак окремі вчені розробляють суб'єктивний підхід до ризику. Оскільки підприємець оцінює ситуацію, формує багато можливих результатів і представляє ймовірність їх здійснення, робить вибір із множини варіантів, то ризик завжди суб'єктивний. Крім цього, сприйняття ризику залежить від кожної конкретної людини. Для одного підприємця дана величина ризику є прийнятною, тоді як для іншого -неприйнятною. Ризикових рішень, звичайно, уникають підприємці консервативного типу. З огляду на дану обставину є дві форми такого підприємництва. По-перше, це комерційні організації, засновані на старих господарських зв'язках, які уникають ризику, пристосовуючись до нових умов господарювання.

По-друге, новостворені малі підприємства, які характеризуються розвинутими горизонтальними зв'язками. Такі підприємці ризикують, маневруючи ресурсами, швидко знаходячи нових партнерів.

У прийнятті підприємцем рішення, пов'язаного з ризиком, важливу роль відіграє його поінформованість, досвід, кваліфікація.

Принципове рішення про прийняття ризикового проекту для під­приємця залежить від його переваг між очікуваною прибутковістю, вкладених у цей проект коштів та їх надійністю (отримання при­бутку).

Отже, комерційний ризик - загроза того, що підприємець понесе втрати у вигляді додаткових втрат або отримає доходи нижче того, на які він розраховував.

Комерційний ризик виконує в господарській діяльності чотири типи функцій: інноваційну, регулятивну, захисну та аналітичну. Інно­ваційну функцію комерційний ризик виконує, стимулюючи пошук нетрадиційних рішень проблем, які постають перед підприємцем. Світо­вий досвід показує, що більшість підприємств є конкурентоздатними на основі інноваційної економічної діяльності, пов'язаної з ризиком.

Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивна і деструктивна.

Конструктивна форма регулятивної функції ризику полягає в тому, що здатність ризикувати - один із шляхів успішної діяльності підприєм­ця (подолання бар'єрів, які заважають перспективним нововведенням).

Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб”єктивізму, коли рішення приймаються в умовах неповної інформації. В цьому випадку ризик виступає дестабілізуючим фактором.

Отже, рішення слід реалізувати на практиці, якщо нони є обгрунто­ваними.

Захисна функція ризику знаходить вираження в тому, що коли для підприємця ризик - природній стан, то нормальним повинно бути і тер­пеливе відношення до невдач. Ініціативним, підприємливим господарникам необхідн6ий соціальний захист, правові, економічні гарантії, що стимулюють виправданий ризик.

Аналітична функція комерційного ризику полягає в необхідності вибору одного з можливих варіантів рішень у зв'язку з чим підприємець аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні і найменш ризикові.

Аналізуючи функції комерційного ризику, слід підкреслити, що незважаючи на значні втрати, які зумовлює ризик, він є також джерелом потенційного прибутку. Тому основним завданням підприємця є не відмова від ризику взагалі, а вибір рішень, пов'язаних з ризиком на основі об'єктивних критеріїв.

1.3 Види комерційних ризиків

Складність класифікації комерційних ризиків полягає в їх різноманітності. Так, існують визначені види ризиків, починаючи від пожеж, стихійного лиха і аж до змін у законодавстві, яке регулює під­приємницьку діяльність. Поряд з цим, економічний і політичний роз­виток держави породжує нові види ризику.

Існує декілька підходів. Так, Й. Шумпетер виділяє два види комерційного ризику:

• ризик, пов'язаний з можливим технічним провалом виробництва, сюди ж відноситься також небезпека втрати благ, породжена стихійними лихами;

• ризик, зумовлений відсутністю комерційного успіху.

Інші вчені-економісти розрізняють вже три види ділового ризику: інфляційний, фінансовий, операційний. Однак, вважаю, що зазначені вище класифікації ризиків недостатньо відображають їх розмаїття. Найбільш повною і обгрунтованою є наступна класифікація ризиків, які виникають у малому підприємництві.

І - ризик, пов'язаний із господарською діяльністю;

II - ризик, пов'язаний з особистістю підприємця;

III - ризик, зумовлений недостатньою інформацією про стан зов­нішнього середовища.

Оскільки ймовірність виникнення останнього ризику обернено про­порційна тому, наскільки підприємство інформоване про стан зов­нішнього середовища по відношенню до свого підприємства, він є найбільш важливим в сучасних умовах господарювання. Нестача інфор­мації про партнерів, конкурентів - джерело втрат для підприємця.

Ризик, пов'язаний з особистістю підприємця, визначається тим, що всі підприємці володіють різними знаннями, майстерністю, досвідом ведення підприємницької діяльності, різними вимогами до рівня ризи­кованості окремих угод.

Слід врахувати також у господарській діяльності інші види ризиків. Так, за сферою виникнення комерційні ризики поділяються на зов­нішні та внутрішні.

До зовнішніх ризиків відносять ризики, безпо­середньо не зв'язані із діяльністю підприємця. Це, зокрема, неперед­бачені зміни законодавства, яке

регулює комерційну діяльність, інфляційний тиск тощо.

Джерелом внутрішніх ризиків є саме підприємство. Це ризики, пов'я­зані з неефективним менеджментом, помилковою маркетинговою полі­тикою, а також виступають результатом внутрішньофірмових зловживань.

Основними із внутрішніх ризиків є кадрові ризики, пов'язані із про­фесійним рівнем і рисами характеру співробітників малого під­приємства.

За рівнем прийняття рішень виділяють два типи комерційного ризику:

• макроекономічний (глобальний) ризик;

• мікроекономічний (локальний) ризик.

У сучасних умовах господарювання основну частину ризику несуть комерційні організації. Так, самостійно визначаючи свої капітало­вкладення, укладаючи угоди зі споживачами, постачальниками, вони повністю приймають на себе, пов'язаний з цими рішеннями комерційний ризик.

З точки зору тривалості у часі комерційні ризики можна поді­лити на короткотермінові і постійні. До групи короткотермінових відносяться ті ризики, які загрожують підприємцю протягом певного відрізку часу, наприклад, транспортний ризик, коли збитки можуть виникнути під час перевезення вантажу, або ризик неплатежу за конкретною угодою.