Сторінка
5

Комерційний ризик

До постійних ризиків відносять ті, котрі безперервно загрожують комерційній діяльності в даному географічному районі або у визна­ченій галузі економіки, наприклад, ризик неплатежу в країні з недос­коналою правовою системою або ризик руйнації (наприклад, зсуву грунту) будівель в районі з підвищеною екологічною небезпекою.

Оскільки основне завдання підприємця ризикувати розумно, не переходячи тієї межі, за якою можливе банкрутство підприємства, виділяють такі види ризиків: допустимий, критичний і катастрофічний.

Допустимий ризик – загроза повної втрати прибутку від певного проекту або комерційної діяльності в цілому. Отже в даному випадку втрати можливі, але їх розмір менший очікуваного підприєм­ницького прибутку.

Тому, незважаючи на ймовірність ризику, цей вид діяльності зберігає свою економічну доцільність.

Критичний ризик пов'язаний із небезпекою втрат у розмірі здійснених затрат на реалізацію даного виду комерційної діяльності або окремої угоди.

Розрізняють критичний ризик першого ступеня, який пов'язаний із загрозою отримання нульовою доходу, але при заміщенні матеріальних затрат підприємцю. Критичний ризик другого ступеня, пов'язаний із можливістю втрат в розмірі повних витрат у результаті здійснення підприємницької діяльності.

Під катастрофічним розуміють ризик, який характеризується небезпекою, загрозою втрат у розмірі, який дорівнює або перевищує вартість майна підприємця.

Катастрофічний ризик зумовлює банкрутство підприємства, бо в даному випадку можлива втрата не лише вкладених коштів підприємцем у визначений вид діяльності або в конкретну угоду, але і його майна. Це має місце у ситуації, коли підприємство отримувало зовнішні позики під очікуваний прибуток; при виникненні катастрофічного ризику під­приємець повертає кредит із власних коштів.

За ступенем правомірності комерційні ризики поділяють на виправдані і невиправдані ризики. Для розмежування виправданого і невиправданого ризику необхідно врахувати, в першу чергу, ту обставину, що межа між ними в різних секторах малої економіки різна. Розрізняють також дві групи ризику: динамічний і статичний.

Динамічний - ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень або непередбачених змін ринкових чи політичних обставин. Такі зміни можуть зумовити як втра­ти, так і додаткові доходи.

Статичний - ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення шкоди власності, а також втрат доходу через недієздатність організації, цей ризик зумовлює лише втрати. Отже, наведена класифікація ризиків дозволяє правильно ідентифікувати конкретний ризик, а значить, і управляти ним.

Розділ 2. Управління комерційним ризиком на підприємстві

2.1 Вимірювання ризику та запобігання йому

Для того щоб оцінити рівень ризику, його необхідно ви­міряти. Аби кількісно визначити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки від проведення окремих дій і дати їм кіль­кісну чи порівняльну інтерпретацію. Для кількісного оціню­вання рівня ризику використовують ряд показників, таких як можливий результат, очікуване значення рівня ризику і відхилення від очікуваного значення. Вірогідність ризику (Р) є важкою для кількісного оцінювання величиною. Об'єк­тивний метод визначення можливості ризику заснований на розрахунку частоти настання події.

Наприклад, за зміну в середньому кожний працівник робить 10 бракованих виробів із 580 штук. Тобто можливість браку становить 1/58. Такий розрахунок можливості браку вважається об'єктивним, оскільки він грунтується на фактичних (об'єктивних) даних. У випадках, коли неможливо визначити рівень ризику на основі об'єктивних даних, найчастіше вдаються до суб'єктивних оцінок. Суб'єктивна можливість є прогнозом результату події і може грунтуватися на аналізі частоти її настання.

До найвідоміших суб'єктивних методів оцінки ризику слід віднести експертні атрибутивні оцінки (інтуїтивне визначення допустимості ризику виходячи із накопиченого досвіду і підсвідомого аналізу небезпек), експертні оцінки чинників і критеріїв ризику, моделювань можливостей ризиків.

Як об'єктивна, так і суб'єктивна оцінки можливості ри­зику використовуються для визначення двох важливих кри­теріїв рівня ризику:

середнього значення його рівня і мінли­вості ризику. Рівень ризику може постійно змінюватися у процесі динамічного розвитку ринку (зміни кон'юнктури), тому абсолютне значення можливості часто замінюється його очікуваним значенням. Очікуване значення, пов'язане з не-визначеною ситуацією, є середньозваженим усіх можливих наслідків події, де можливість кожного результату викорис­товується як частота або вага відповідного значення.

Наприклад, придатний виріб забезпечує 20 гр. од. прибутку, бракований — 10 гр. од. збитків. Загальне очікуване значення від виробництва цього товару становитиме 30гр.од.Х 57/58 - 10 гр. од. х 1/58 = 19,48 гр. од.

На практиці дуже важливе значення має співвідношення ступеня різноманітних ризиків, пов'язаних із ними втрат за однакової результативності події. Ці величини визначають як розкид рівня ризику.

Інвестор вкладає вільні гроші у два види цінних паперів з однаковим очікуваним прибутком у 150 000 гр. од. У першому випадку це акція, у другому — облігація.

У першому випадку за умови вдалої діяльності компанії (Р = 0,5) інвестор може одержати 200 000 гр. од, у разі не­вдачі — 100 000 гр. од. (з урахуванням зростання або спаду курсової ціни акції).

У другому випадку за вдалого збігу обставин прибуток становитиме 151 000 гр. од., зате у випадку малоймовірного (Р = 0,01) виходу компанії з бізнесу за номіналом власник облігацій одержить 51 000 гр. од. У табл.3 зведено мож­ливі варіанти результатів для інвестора.

Таблиця 3. Порівняльна характеристика інвестицій