Сторінка
10

Комерційний ризик

Доцільним є також розрахунок темпів зміни вірогідності позити­вного та негативного результату рішень, що пропонуються. Перевагу слід віддати проекту з меншим темпом зміни вірогідності негативного результату по відношенню до темпу зміни вірогідності та вели­чини позитивного результату.

5-й етап Розраховуються та співставляються між собою показ­ники ризик-віддачі кожного проекту, які характеризуються обсягом отримання позитивного результату (прибутку) на одиницю негативно­го результату (збитку). Критерієм вибору є максимальне значення коефіцієнта ризик-віддачі.

Практичне застосування наведених правил вибору дозволяє вибра­ти найменш ризикований варіант господарювання, а отже, суттєво знизити обсяг збитків підприємства.

Управління ризиками - процес впливу на підприємство з метою охоплення можливих ризиків, їх розумне прийняття і зниження дії ризиків. Виокремлюють декілька основних принципів управління ризи­ками:

принцип масштабності. Суть цього принципу полягає в тому, що підприємство повинно прагнути до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків. Цей принцип зумовлює приведення ступеня невизначеності до мінімуму;

принцип мінімізації. Цей принцип означає, що підприємства прагнуть зменшити кількість можливих ризиків і ступінь їх впливу на свою діяльність. Мінімізація ризику може бути реалізована в лімітуванні ризиків, їх хеджуванні і страхуванні;

принцип відповідного реагування. Суть даного принципу полягає в тому, що підприємство повинно відповідно реагувати на внутрішні і зовнішні зміни, які знаходять вираз в реалізації ризику (наприклад, постійний маркетинг, ефективна робота з розробки стратегії розвитку підприємства);

принцип розумного прийняття. Він означає, що лише в тому випадку, коли ризик обгрунтований, підприємство може прийняти його.

Управління ризиками означає не лише прогнозування їх появи, включаючи місце, сферу і час, але і підготовку плану дій підприємства на випадок їх

реалізації.

Процес ефективного управління ризиком включає в себе такі етапи.

Комплектація. На цьому етапі підприємство оцінює можливість виникнення всієї сукупності ризиків незалежно від того, чи зможе воно впливати на них в разі їх реалізації. Отже, цей етап є інфор­маційно-аналітичним.

Ідентифікація. На цьому стані підприємство встановлює всі пара­метри можливого ризику у відповідності, до класифікації під­приємницьких ризиків.

Перевірка. На цьому етапі підприємство вирішує питання про доцільність здійснення даного напрямку діяльності при наявності інформації про вже ідентифіковані ризики.

Якісний і кількісний стан. Тут здійснюється повний аналіз ризику з розрахунком його рівня і ступеня впливу на діяльність даного підприємства.

Зниження ступеня ризику. Підприємство на даному етапі шукає шляхи активного і пасивного захисту від ризику і розробляє конкретні механізми їх реалізації.

Планування реагування. Тут підприємство планує свої дії (розробляє стратегію поведінки) на той випадок, коли прийняті ним ризики будуть реалізовані.

Контроль. Підприємство повинно контролювати поточну ситуацію (як внутрішню, так і зовнішню) для того, щоб при реалізації ризику відреагувати на нього відповідно до раніше розробленого плану. Реагування. Цей етап не завжди присутній у процесі управління ризиками і з'являється лише у випадку реалізації їх.

Перспективний аналіз. Він передбачає аналіз минулого досвіду з управління ризиками з метою його врахування в подальшій діяль­ності.

На кожному з етапів проходить збір інформації і обмін нею, від їх обсягів і якості залежить ступінь ризику. Інформаційне забезпечення грунтується на зборі та аналізі статистичної, комерційної, фінансової та інших видів інформації.

Доцільність прийняття конкретного управлінського рішення, може бути виявлена шляхом його аналізу і оцінки. Це означає, що для ефек­тивного управління необхідно зробити кількісний та якісний аналіз підприємницького

ризику.

Кількісна оцінка підприємницького ризику особливо важлива, коли існує можливість конкретного управлінського рішення із сукупності альтернативних варіантів.

Основними принципами аналізу ризику є наступні:

- величина втрат від різних видів ризику незалежна одна від другої. Цей принцип означає, що у випадку, якщо один з видів ризику переходить у категорію реалізованого, то втрати у разі реалізації інших ризик: не змінюються (наприклад, підприємство має збитки через те, що було переглянуто податкове законодавство, тоді як втрати у випадку реалізації ризику від інфляції не змінюються);

- реалізація визначеного виду ризику не обов'язково збільшує або знижує ймовірність виникнення іншою виду ризику (за винятком форс-мажорних обставин);

- максимально можливі втрати у випадку реалізації конкретного ризику не повинні перевищувати фінансові можливості підприємства. Цей принцип грунтується на теорії оптимального ри'шку, яка перед­бачає наявність ефективного ризику лише у межах власних акти­вів.

Втрати, які виникають в процесі комерційної діяльності, зале жать від їх приналежності до конкретного виду ресурсів, які вико ристовує підприємство і поділяються на такі види:

Фінансові збитки - прямий грошовий збиток, який може мати під­приємство внаслідок реалізації визначеного ризику чи групи ризиків (наприклад, зниження обсягів реалізації товарів або послуг, абсолютне або відносне зниження прибутку фірми та ін.).

Матеріальні збитки - цс непередбачені планом розвитку під­приємства, додаткові затрати або прямі втрати виробничих фондів.

Втрати часу - втрати, пов'язані із нераціональним його викорис­танням внаслідок виникнення певних видів ризику. Тут виділяють дві групи втрат: