Сторінка
1

Інтеграція в хлібопродуктовому підкомплексі

В умовах ринку актуальною є проблема організації фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектору за рахунок об’єднання і активізації наявних ресурсів АПК. Одним з шляхів формування фінансової стійкості є формування міжгалузевих інтеграційних утворень корпоративного типу.

Економічна наука, особливо в останні роки, велика увага приділяється розробці теоретичних основ реструктуризації економіки, її галузевих суб’єктів та внутрішньогалузевій й внутрішньогосподарській взаємодії [1, 2, 3]. Однак, передбачені напрямки розвитку внаслідок реструктуризації господарюючих суб’єктів, не в повній мірі дають уявлення про механізми його здійснення, зокрема на галузевому та регіональному рівні. Це не дозволяє мати чітке уявлення про дане явище в економіці та вести необхідну фінансово-економічну політику.

Активізація наявних ресурсів в аграрній сфері, їх спрямування на потреби сільськогосподарських виробників, можливі шляхом створення інтегрованих корпоративних формувань холдингового типу. Зазначені утворення, зокрема в хлібопродуктовому підкомплексі (ХПП), мають стати результатом добровільного об’єднання фізичних і юридичних осіб на основі членства та об’єднання грошових і майнових паїв, які ведуть свою господарську діяльність в межах однієї території з метою найбільш ефективного спільного функціонування.

Розвиток хлібопродуктового підкомплексу в ринкових умовах супроводжується зносом матеріально-технічної бази та погіршенням фінансового стану сільськогосподарських та підприємств переробної сфери (борошномельної та хлібопекарської промисловості). Підвищення витратності виробництва, його трудоємкості, низький рівень платоспроможності підприємств є бар’єром для розширеного відтворення в ХПП. Визначені проблеми є типовими для функціонуючих підприємств ХПП Житомирської області. Внаслідок віддаленості ряду населених пунктів від базових підприємств, високого рівня галузевої конкуренції утрудненою є реалізація виробленої продукції.

Опитування показали, що можливими шляхами покращення існуючої ситуації працівники підприємств ХПП вбачають одержання кредитів на пільгових умовах, підвищення поінформованості господарюючих суб’єктів про ситуацію на ринку, підвищення матеріально-технічного забезпечення, якості виготовленої продукції та формування стабільного ринку збуту.

Зазначені завдання можливо вирішити шляхом побудови комплексної моделі розвитку регіону, яка передбачає досягнення більшої ефективності і продуктивності наукової, виробничої і адміністративної діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Модель інтеграційних зв’язків агропромислового комплексу

Тому пропонуємо створити комплекс, який дозволить розподілити окремі функції між різними компонентами системи, не дублюючи їх. Метою такої моделі є розгляд регіону як цілісної системи з одночасним поглибленням функцій спеціалізації окремих його суб’єктів. Вирішення поточних завдань шляхом їх паралелізації та взаємодії потоків дозволить досягти більшої продуктивності, ніж продуктивність кожної ланки окремо.

Розроблена на прикладі Житомирської області модель спроможна охопити суспільні взаємовідносини виробників хлібопродуктового підкомплексу із іншими суб’єктами суспільно-політичного життя. Одним з провідних моментів даної моделі є спрямованість на зменшення кількості посередників та, як наслідок, зниження цінових надбавок, а також збільшення прибутковості як підкомплексу в цілому, так і галузевих підприємств зокрема. На підставі вищезазначеного нами розроблено комплекс, тобто об’єднання взаємодіючих між собою структур, кожна з яких зі своєї сторони сприяє розвитку аграрної сфери в Житомирській області і хлібопродуктового підкомплексу.

Ще одним чинником підвищення економічної ефективності господарської діяльності в ХПП на регіональному рівні є створення ВАТ “Житомирсзерно-холдинг” в Житомирській області. Одним з основних завдань новоутворення є поглиблення інтеграційних зв’язків агропромислового комплексу, а також надання кредитів на пільгових умовах, в т.ч. на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню рівня зайнятості і соціального захисту населення. Передбачається об’єднання сільськогосподарських та переробних підприємств, злиття їх капіталів і утворення єдиної юридичної особи. Однак ініціаторами інтеграційних утворень, на наш погляд, повинні стати підприємства – виробники кінцевої продукції внаслідок вищого рівня кредитоспроможності та зацікавленості в стабільності сировинної бази для своїх виробництв. Економічний механізм взаємодії виробників сировини та переробних підприємств ХПП діє на основі їх спільної участі в управлінні материнською компанією (холдингом) за рахунок формування і дольового поділу її акціонерного капіталу. Перевагами такого підходу є надійність системи, заснована на довірі членів комплексу одне до одного, неформальний і швидкий розгляд заявок про надання кредитів, прозорість роботи внаслідок участі в управлінні на пайових засадах, робота в межах одного регіону (розвиток місцевої економіки), доступність фінансового, матеріально-технічного забезпечення для дрібних товаровиробників.

Висновки. Отже, розвиток інтеграції агропромислового комплексу шляхом структуризації хлібопродукового підкомплексу і поєднання зусиль всіх учасників, створення ВАТ “Житомирзерно-холдинг” стабілізує економічну ситуацію в підкомплексі. Такий підхід до організації регіонального хлібопродуктового підкомплексу сприятиме поступовому підвищенню економічної ефективності галузей та прибутковості виробництва.

Економічний механізм взаємодії виробників сировини та переробних підприємств ХПП діє на основі їх спільної участі в управлінні материнською компанією (холдингом) за рахунок формування і дольового поділу її акціонерного капіталу.

Підвищення прибутковості підприємств хлібопродуктового підкомплексу досягається за рахунок раціонального використання матеріально-технічної бази підприємств, вдосконалення міжгалузевих відносин, підвищення конкурентоспроможності підприємств, соціального захисту працюючих.

Література

1. 1. Гохан П. Слияния, поглощения и реструктуризация компаний. М.: Альпина Бізнес Букс, 2006. – 741 с.

2. 2. Економіка підприємства / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-е, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с.

3. 3. Економіка підприємства / П.П. Руснак, В.Г. Андрійчук, А.А. Ільєнко та ін.; За ред П.П. Руснака. – Біла Церква, 2003. – 256 с.