Сторінка
6

Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в Україні

Для здійснення деяких видів підприємницької діяльності по­трібно одержання ліцензії. Нерідко висловлюються критичні зау­важення на адресу ліцензування взагалі і вважається, що ліцензу­вання йде на користь тільки бюджету і чиновникам. Не можна погодитися з критикою ліцензування взагалі, оскільки воно необ­хідне для перешкоджання вступу до ринку осіб, не здатних через відсутність відповідної кваліфікації та інших можливостей гра­мотно займатися певним видом діяльності, і отже, спрямовано на захист насамперед споживачів, та й самих учасників підприєм­ницької діяльності. Ліцензування окремих видів підприємницької .діяльності властиве не тільки країнам, що здійснюють трансфор­мацію до ринкової економіки, а й давно відомо державам, де ринкова економіка є розвинутою.

Однак не можна схвалити і надмірну кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, оскіль­ки ліцензування обмежує можливості підприємців займатися від­повідною діяльністю, ускладнює участь на конкретному ринку,

Із приводу природи ліцензування у вітчизняній літературі висловлено різні думки. На думку деяких учених, ліцензування - це форма державно-правового регулювання різних форм господа­рювання та забезпечення життєво важливих інтересів особистості, держави і суспільства, на думку інших - це вид державного контролю. Обґрунтованим є позначення ліцензування як правового режиму здійснення окремих видів діяльності тільки за наявності спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються уповно­важеними органами публічної влади при дотриманні визначених умов, призначення якого - у встановленні: особливого державного контролю за здійсненням таких видів підприємництва, які в силу властивих їм особливостей пов'язані з реалізацією найбільш важливих публічних інтересів. Ліцензування розглядається як адміністративно-правовий регулятор підприємницьких відносин, що має метою, забезпечення нормального співвідношення приват­них інтересів комерційної організації з публічними інтересами суспільства в цілому.[16]

Вважаємо, що ліцензування є одним із засобів державного регулювання підприємницької діяльності.

Ліцензування визначається як здійснення заходів, пов'язаних із видачею ліцензій, призупиненням і анулюванням ліцензій та нагля­дом органів, що видають ліцензії, за дотриманням ліцензіатами при здійсненні ліцензованих видів діяльності відповідних ліцензійних вимог і умов. Ліцензія - це дозвіл (право) на здійснення ліцензо­ваного виду діяльності, при обов'язковому дотриманні ліцензій­них вимог та умов, виданий відповідним органом юридичній особі або індивідуальному підприємцю.

Пропонуються такі критерії для визначення видів діяльності, що ліцензуються: небезпека конкретної діяльності для необмеже­ного кола осіб, які не беруть участі у її здійсненні, залучення нею у своє середовище необмеженого кола учасників; висока прибут­ковість такої діяльності. Критерії віднесення того або іншого виду підприємницької діяльності до тих, що ліцензуються, мають бути науково обґрунтованими, у їх основі повинен бути облік ступеня зачіпання цим видом діяльності суспільного інтересу (інтересів здоров'я і безпеки населення) та інтересів держави (державної безпеки).

Причинами недосконалого забезпечення легітимації суб'єктів підприємництва є, зокрема, слабкість організаційних засобів, у державних органах, що утрудняє цей процес, а також правовий нігілізм державних чиновників.

Так, Ліцензійна палата України, провівши численні перевірки міністерств і відомств, що видають ліцензії, виявила, що всі вони грішать порушеннями ліцензійного законодавства. Серед най­більш поширених зловживань:

• вимога документів, не передбачених законодавством здебільшого вони мають заздалегідь нездійсненний характер, що веде до хабарництва;

• "прохання" перерахувати кошти в позабюджетні фонди;

• включення до інструкції, що регламентує вид діяльності; робіт, які не мають до цієї діяльності ніякого відношення;

• вимога обов’язкового страхування ліцензії.

Поряд з вищевказаним, причинами слабкого забезпечення процесу легітимації суб'єктів підприємництва є нескоординованість та неузгодженість нормативних актів, наявність внутрішніх суперечностей та неузгодженостей у законодавстві, що регулює цей процес.

Слід зазначити важливість спрощення порядку реєстрації су­б'єктів підприємництва, скорочення переліку видів підприємниць­кої діяльності, що підлягають ліцензуванню, внаслідок внесення змін до законодавства. Водночас, аналіз нормативної бази легіти­мації суб'єктів підприємництва в Україні показує, що існує множина підзаконних нормативних актів, які регулюють легіти­мацію суб'єктів підприємництва, окремі положення яких супере­чать Закону України "Про підприємництво", а також містять додаткові вимоги, не передбачені законом, що ускладнює процес легітимації. Особливо це стосується прийнятих різними міністер­ствами, державними комітетами та іншими відомствами норма­тивних актів щодо ліцензування окремих видів підприємницької діяльності, які регулюють його не єдиночинно, а з позиції відомчих інтересів.

Суперечливість законодавства про ліцензування створює спри­ятливі умови для безконтрольної діяльності ліцензійних органів і сваволі посадових осіб, що тлумачать на свій розсуд ці акти. Існування невиправданої численності підзаконних нормативних актів, що регулюють питання державної реєстрації і ліцензування, нерідко на шкоду Закону "Про підприємництво", а також відсут­ність їх взаємопов'язаності та узгодженості, тобто системного зв'язку нормативних актів, спричиняє неповне і недостатнє регу­лювання процесу легітимації.

Отже, законодавство про державну реєстрацію суб'єктів під­приємницької діяльності, ліцензування і патентування-окремих видів цієї діяльності потребує систематизації на законодавчому рівні. Необхідна розробка єдиного нормативного акта, що регулює всю процедуру легітимації підприємництва. Вирішення цього питання на законодавчому рівні дасть тогу усунути внутрішню суперечливість численних відомчих нормативних актів, які вво­дять ускладнені умови і вимоги подання додаткових документів.

3.2. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва

Загальні положення. У ст. 8 Закону України "Про підприєм­ництво" необхідною умовою здійснення підприємницької діяль­ності вказана державна реєстрація підприємництва. Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону "Про підприємства в Україні" підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Отже, реєстрація має конститутивне значення як юридичний факт, з яким пов'язується створення підприємства.