Сторінка
8

Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в Україні

Виходячи з цього правила, порядок оформлення місцезнаход­ження і, отже, адреси юридичної особи спрощений, і воно може визначатися не тільки місцезнаходженням (місцем проживання) одного з засновників, а й підтверджуватися різними видами договорів, що опосередковують передачу засновнику приміщення у користування або власність.

Якщо засновником (одним із засновників) суб'єкта підприєм­ницької діяльності є юридична особа, то її державна реєстрація підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію у країні місцезнаходження (витяг із торговель­ного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ має бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано у МЗС.

У разі коли власником (власниками) суб'єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом.

Установчі документи складаються державною або іншою мо­вою, підписуються засновником, прошиваються і пронумеровуються.

Установчі документи не повинні містити положень, що супе­речать законодавству.

Відповідальність за відповідність установчих документів зако­нодавству несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Установчі документи подаються до органу державної реєстра­ції у трьох примірниках (з них два - оригінали), оформлених в установленому порядку.

Фізична особа (заявник), яка має намір провадити підприєм­ницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за встановленим зразком, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єк­та підприємницької діяльності, дві фотокартки, довідку (чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію, а також пред'являє документ, що посвідчує особу.

Реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності за­повнюється особисто заявником. Орган державної реєстрації надає заявникові у разі потреби безоплатну допомогу в заповненні реєстраційної картки, перевіряє відповідність наведених у ній відомостей поданим документам. Оформлений оригінал реєстра­ційної картки зберігається в органі державної реєстрації.

Згідно зі ст. 8 Закону "Про підприємництво" органам держав­ної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємниць­кої діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом.

За порушення термінів реєстрації і вимоги подання для реєс­трації документів, не передбачених законом, посадові особи несуть адміністративну відповідальність відповідно до законодав­ства.

Орган державної реєстрації несе відповідальність за комплек­тність та зберігання реєстраційної справи.

За наявності всіх документів, зазначених у Положенні, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (автома­тизованої системи збирання, накопичення, обробки та оператив­ного надання інформації про суб'єкти підприємницької діяльнос­ті) та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи, який надається органу державної реєстрації органом державної статистики, або з ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.

Заявнику видається оригінал свідоцтва про державну реєстра­цію з трьома його копіями, а також оригінал та копія поданих ним установчих документів з відміткою органу державної реєст­рації.

Для захисту своїх прав підприємець має право оскаржити у судовому порядку відмову в реєстрації (ст. 8 Закону "Про підприємництво"). Засобом захисту прав підприємця є визнання у судовому порядку недійсним рішення органу державної реєст­рації про відмову в реєстрації. При цьому арбітражний суд не тільки визнає відмову в державній реєстрації недійсною, а й зобов'язує (спонукає) відповідний державний орган здійснити таку реєстрацію. Отже, при встановленні неправомірності відмови в реєстрації для охорони інтересів підприємців застосовуються два засоби захисту, що впливають на орган державної реєстрації шляхом примусового виконання ним його обов'язку з реєстрації та визнання його акта про відмову в реєстрації недійсним.

Права підприємця можуть бути порушені не тільки незакон­ною відмовою в реєстрації, а й неналежним виконанням органом державної реєстрації свого обов'язку з реєстрації, зокрема непра­вомірним ухиленням від здійснення реєстрації у встановлений термін (наприклад, пропуску встановленого для реєстрації стро­ку - 5 робочих днів). У цьому разі засобом захисту прав підприємців є спонукання в судовому порядку органу державної реєстрації здійснити реєстрацію при ухиленні його від виконання цього обов'язку (за позовом заінтересованої особи).

Президія Вищого арбітражного суду України в роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" від 12.09.96 р. № 02-5/334[18] вказала таке. Якщо суб'єкту підприємниць­кої діяльності відмовлено у державній реєстрації, або її не проведено за наявності всіх необхідних для цього документів у встановлений строк (не більше 5 робочих днів), засновник суб'єк­та підприємницької діяльності, який є юридичною особою, має право відповідно до ч, 13 ст. 8 Закону України "Про підприєм­ництво" звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним акта відповідного органу про відмову в реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або про спонукання його провести таку реєстрацію. При цьому спір про визнання такого акта недійсним підпадає під дію ч. 4 ст. 5 Арбітражного проце­суального кодексу України, а на спори про спонукання до проведення державної реєстрації поширюються вимоги щодо доарбітражного врегулювання спорів (розділ П Арбітражного процесуального кодексу України).

Якщо засновником суб'єкта підприємницької діяльності є кілька підприємств або організацій, позовну заяву до арбітражного суду може подати одне з них. Інші засновники можуть взяти участь у процесі як треті особи. У разі коли одним із засновників є не підприємство або організація, а з позовною заявою зверта­ється засновник - підприємство або організація, то така позовна заява підлягає розгляду арбітражним судом.

У разі прийняття арбітражним судом рішення про зобов'язання відповідного органу здійснити державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у резолютивній частині такого рішен­ня слід вказати термін, протягом якого цей орган зобов'язаний видати свідоцтво про реєстрацію. При цьому арбітражний суд не пов'язаний вимогами ч. 4 ст. 8 Закону України "Про підприєм­ництво" щодо п'ятиденного терміну здійснення державної реєст­рації відповідним державним органом. За ухилення від виконання рішення арбітражного суду про проведення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності до органу, що здійснює державну реєстрацію, можуть бути застосовані санкції, передба­чені ст. 119 Арбітражного процесуального кодексу України (п. 8 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96р.).