Сторінка
3
У1977 році створено Міжнародну федерацію бухгалтерів. Основною метою Федерації є розвиток бухгалтерської професії та підвищення її престижу, вирішення проблем уніфікації обліку на світовому рівні, розробка і публікація міжнародних стандартів аудиту. У складі Федерації діють Комітет з міжнародної практики аудиту і Комітет з професійної підготовки та етики. Вони займаються розробкою міжнародних вимог до проведення аудиту, ведення управлінського обліку, освіти та професійної етики.
Нині у світі діють такі регіональні міжнародні організації бухгалтерів: Конфедерація бухгалтерів країн Азії і Тихого океану (1976), Федерація бухгалтерів країн-членів ASEAN (1977), Організація бухгалтерів Західної Африки та Африканська Рада з обліку, Арабська спілка аудиторів (1984), Федерація європейських бухгалтерів (1986), Асоціація бухгалтерів й аудиторів Співдружності незалежних держав (1995).
1982 року при ООН створено Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, яка займається проблемами обліку та звітності транснаціональних корпорацій, надає допомогу в розробці національних та регіональних стандартів обліку, допомагає в організації бухгалтерського обліку країнам, які розвиваються. До цієї робочої групи входять і представники України.
На українських землях в усі часи питанням бухгалтерського обліку приділялась значна увага.
За часів Ярослава Мудрого власність князя і держави ототожнювалась. Ведення обліку в ті часи безпосередньо підпорядковувалося пе-| чатнику, який був начальником княжої канцелярії, укладав княжі грамоти, мав на і збереженні княжу печатку.
Із поширенням християнства при монастирях створювалися школи, видавалися книги, розвивалася наука, зокрема математика—основа обліку. Облік в монастирях був організований за принципом камеральної форми, вівся несистематично, в записах переважала проста бухгалтерія, подвійний запис майже не застосовувався; в окремих касових журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції.
В економічному розвитку країни значну роль відіграло козацтво, яке виникло в XV столітті. Облік майна, доходів і витрат у Запорізькій Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його підлеглі: два шафари, два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваг). Доходи і видатки у спеціальних книгах обліковував скарбник та його підлеглі. Окремо велася книга обліку касових операцій та матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах відображалия збір врожаю, в „столовій книзі" — • списання продуктів. Наприкінціі року складали звіт, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді. З початку XVI і до середини XVII століття в Україні панували ідеї італійської бухгалтерської школи, зокрема, добре відомі були праці Л.Пачолі та В.Петрулі, які широко використовувалися в практиці.
Під час колоніального панування в Західній Україні Австро-Угорської імперії та Російської імперії на сході значним був вплив німецької бухгалтерської школи.
У 1800 році у Росії був затверджений Банкрутський статут, що регламентував систему бухгалтерського обліку. Згідно з цим статутом обов'язковими для використання були товарна, касова та розрахункова книги.
У першій половині XIX століття в Росії (в тому числі і в Україні) впроваджено єдиний план рахунків і форми обліку, проведено класифікацію господарських засобів, визначено принципи їх оцінки та номенклатуру витрат обігу та виробництва.
У XX столітті розвиток бухгалтерського обліку в Україні тісно переплітався з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Вагомий внесок в розвиток бухгалтерського обліку на українських землях належить товариству „Просвіта", яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодство та застосування різних видів документів.
Наукові дослідження у 20-х роках XX ст. стосувалися історії бухгалтерського обліку, облікової політики, стандартів та загальних питань звітності, методології наукових досліджень. В 1932 році створено Центральне управління народногосподарського обліку СРСР—ЦУНГО, що було єдиним органом управління соціалістичним обліком.
В 1961 році в Українському Раднаргоспі організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку, ціллю якої було удосконалення форм і методів обліку.
З набуттям Україною незалежності відбулися серйозні перетворення в економіці держави, що відобразилися на реформуванні бухгалтерського обліку. Постановою КМУ від 20.10.1998 року затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку. Основним завданням реформування бухгалтерського обліку було приведення його у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
16 липня 1999 року прийнято Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Ця дата вважається професійним святом бухгалтерів — Днем бухгалтера.
У контексті цього Закону наказами Мінфіну затверджено 25 положень (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї, План рахунків та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб'єктів малого підприємництва.
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку П(С)БО—це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремих його об'єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій, формування фінансової звітності тощо. В Національних П(С)БО дотримано вимог міжнародних стандартів з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.