Сторінка
1

Економічна сутність податків та їхнє призначення

За економічною сутністю податки є обов'язковими плате­жами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фі­зичних осіб до відповідного бюджету для фінансування вит­рат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання дохо­дів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефектив­ніше використання для задоволення потреб суспільства в ці­лому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відно­сини держави з підприємцями та населенням під час їх .спла­ти. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'я­зок Із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Цьому процесові приділяється велика увага з боку фінансової науки, і в ньому виявляється економічна сутність функцій держави та її реалізація.

За наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність подат­ків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її подат­кову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних оз­нак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

У класичному плані всі податки поділяються на державні й місцеві, прямі й опосередковані (непрямі), податки з юридич­них і податки з фізичних осіб, натуральні й грошові, звичайні і надзвичайні. Податки, які надходять до державного бюджету, називаються державними. Вони встановлюються законами держави або декретами уряду. Місцеві податки та збори теж встановлюються законами держави, але місцеві органи влади мають повні права щодо обкладання цими податками. Вони можуть диференціювати ставки, податків у межах ставки, ви­значеної законом, надавати додаткових пільг окремим плат­никам, змінювати строки сплати.

Залежно від об'єкта оподаткування, податки поділяють­ся на прямі і непрямі або опосередковані. Коли об'єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридич­ної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності. Прикладом цього можуть бу­ти податки на прибуток підприємств, доходи громадян, на землю, майно тощо.

При непрямому оподаткуванні об'єктом є не дохід, а витрата. Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього податку не пов'язана з доходами платника. Тому не­прямі податки вважаються найнесправедливішими, фіскаль­ними, хоча і мають певні переваги. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

На ранніх етапах розвитку суспільства податки мали нату­ральну форму. Вона може застосовуватися і за надзвичайних умов — під час війни, в період кризи в економіці, коли в країні функціонує нестабільна національна грошова одиниця. Певно­го часу можуть вводитись надзвичайні податки, що зумов­люється війною або стихійним лихом. Прикладом можуть бути воєнні податки або відрахування до Фонду Чорнобиля.

При введенні податки наділяються певними функціями або призначенням. Кожний податок виконує передусім фіс­кальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. Однак таке спрощене усвідомлення ролі податків не має достатніх підстав, бо запровадження будь-якого податку потребує чіткого визначення об'єкта та суб'єкта оподаткуван­ня, строків сплати, переліку пільг, що надаються при оподат­куванні тощо.

При визначенні цих параметрів податку закладається його стимулюючий вплив на економічні процеси, що цей по­даток зумовлюють. Тому є всі підстави стверджувати, що по­датки виконують стимулюючу функцію. Майже не буває по­датків, які б цих функцій не виконували. Все залежить від того, який закладено механізм їхньої реалізації. Надмірне пе­ревантаження податку пільговим оподаткуванням із метою стимулювання тих чи інших видів виробництв або споживан­ня товарів, виконання робіт, надання послуг часто, замість стимулювання, призводить до протилежного — до зростання тінізації економіки.

Надання податкам стимулюючих функцій — досить склад­не та в економічному сенсі відповідальне завдання. Воно потре­бує глибоких наукових досліджень і всебічного обгрунтування. Суть питання в тому, що стимулюючі функції можуть бути за­кладені завдяки зміні або диференціації ставок податків, або ж повному звільненню від їх сплати. У цьому разі здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту через фінансову систему від одних суб'єктів оподаткування на користь інших.

Отже, цей перерозподіл має не лише економічний, а й соціальний характер. Він може призвести до порушень важливих економічних пропорцій у виробництві та споживан­ні матеріальних благ і послуг. Усе це пов'язано з правами та свободами людини, її економічним і соціальним становищем. Як підтверджує світовий досвід, надання податкам стимуляцій­них І регуляційних функцій потребує тривалого опрацюван­ня порядку їх обчислення, сплати, надання пільг. Фіскальна стимуляційна роль податків стає зрозумілішою при розгляді порядку обчислення й сплати деяких видів податків. Найхарак­тернішим щодо цього є податок на прибуток підприємниць­ких структур. Він запроваджений у БСІХ країнах І є одним Із найдавніших платежів.