Сторінка
1

Основні принципи організації бухгалтерського обліку і бухгалтерських записів на ПМХ

1. Єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності для підприємств, їх об'єднань та організацій встановлені Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 250, з наступними змінами і доповненнями та Вказівками щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 р. № 25 ("Галицькі Контракти" № 45-46 за 1994 р).

Назване Положення визначає порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання і подання бухгалтерської звітності, а також відносин з цих питань підприємств і установ з органами державної виконавчої влади, внутрішніми та зовнішніми споживачами бухгалтерської інформації.

Положення передбачає декілька варіантів ведення бухгалтерського обліку окремих операцій з вимогою забезлечити на підприємстві незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Для цього розпорядчим документом керівника підприємства на поточний рік затверджуються порядок нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів і перелік створюваних за рахунок собівартості резервів в межах, передбачених Положенням .

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР встановлені витрати виробництва (обігу), що відносяться до собівартості продукції (робіт, послуг) та втрати і витрати, що відносяться на збитки підприємства. Згідно з цим законом Кабінет Міністрів України затверджує Типові положення планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) по окремих галузях народного господарства, виходячи із змісту статті 9 зазначеного закону.

Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства і організації, розробляють і доводять до підприємств і організацій Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) стосовно специфіки відповідних виробництв і видів діяльності.

Всі підприємства і організації незалежно від форм власності обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг) відповідно до Типових положень з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Підприємство самостійно організує бухгалтерський облік та самостійно встановлює організаційну форму бухгалтерської роботи, виходячи з виду підприємства та конкретних умов господарської діяльності.

Підприємство визначає форму і методи бухгалтерського обліку, грунтуючись на діючих загальних або галузевих формах і методах, з дотриманням єдиних методологічних засад, встановлених Положенням, а також технологію обробки облікової інформації; розробляє систему внутрівиробничого обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права окремих працівників на підпис документів.

Підприємство веде бухгалтерський облік майна та результатів фінансово-господарської діяльності методом подвійного запису господарських операцій на бухгалтерських рахунках згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку. При цьому повинна бути забезпечена тотожність даних аналітичного обліку з відповідними даними на рахунках синтетичного обліку за станом на перше число кожного місяця. Записи, зроблені бухгалтером в облікових регістрах (книгах, журналах, відомостях та ін), повинні бути підтверджені відповідними первинними документами на окремі господарські операції. Первинні документи знаходяться і підшиваються при звітах матеріально відповідальних осіб, відомостях та інших зведених документах.

Первинні документи на господарські операції повинні бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після закінчення операції і групуються за видами господарських операцій та кореспондуючими рахунками.

2. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали їх.

У первинних документах і облікових регістрах виправлення помилки повинно бути підтверджено підписами посадових осіб, які підписали ці документи, із зазначенням дати виправлення. У касових і банківських документах виправлення не допускаються.

Первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність зберігаються відповідно до встановленого порядку. Відповідальність за і'х збереження і своєчасну передачу до архіву несе головний бухгалтер підприємства.

Записи господарських операцій до облікових регістрів здійснюються лише на основі належним чином оформлених і перевірених бухгалтером первинних та зведених документів.

Органи і службові особи, які мають доступ до документів і даних бухгалтерського обліку та звітності підприємства, несуть відповідальність за розголошення даних, що становлять комерційну таємницю, відповідно до чинного законодавства України.

3. Товарно-матеріальні цінності, грошові та інші засоби, що знаходяться в розпорядженні підприємства для ведення господарської діяльності, називаються господарськими засобами.

В бухгалтерському обліку господарські засоби розгляда­ються і облікуються за двома признаками:

— за станом і розміщенням;

— за джерелами формування (надходження) і цільовим призначенням.

Для нагромадження і групування за економічним змістом господарські операції записують на бухгалтерських рахунках. Бухгалтерські рахунки, на яких ведуть узагальнений облік економічно однорідних господарських засобів, джерел їх формування (надходження) і господарських процесів (виробництва, реалізації) в грошовому виразі називаються синтетичними, а облік, що ведеться на цих рахунках, називається синтетичним обліком. Наприклад, рахунки "Каса", "Матеріали", "Готова продукція" і ін.

4. Синтетичні рахунки поділяються на рахунки господарських засобів (основі засоби, гроші в касі і на розрахунковому рахунку, матеріали, затрати на виробництво та ін.) і джерел формування господарських засобів (статутний фонд, позички банку, заборгованість постачальникам, фонди та ін.).