Сторінка
1

Економічний контроль у системі наук

Економічний контроль є функцією управління продуктив­ними силами і виробничими відносинами. У своєму розвитку контроль має кілька етапів:

описовий, пов'язаний із збиранням фактів та першочерго­вим групуванням їх;

логіка-аналітичний — якісний аналіз фактів, потім поєд­нання якісних і кількісних (математичних) методів науко­вого пізнання.

Отже, контроль містить у собі, з одного боку, факти і дані досліду, а з другого — певну систему знань — теорію.

Факти становлять реальну основу висновків контролю. Без систематизації й узагальнень, без логічного осмислення не може бути контролю, оскільки при цьому немає потреби у ньому. Факти стають складовою частиною наукових знань тільки тоді, коли вони систематизовані, узагальнені і є осно­вою і підтвердженням законів дійсності. Закони і факти у контролі дістають певну інтерпретацію і є основою управ­ління економікою за умови, що вони узагальнені в теорії. Основою функції контролю є наукове дослідження — про­цес вивчення певного об'єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення для раціонального використання у практичній діяльності людей. Тому виникає потреба розвитку економіч­ного контролю як системи наукових знань.

Поняття науки грунтується на змісті і функціях її у су­спільстві. Змістом науки є:

теорія як система знань, що є формою суспільної свідо­мості;

суспільна роль у практичному використанні рекомендацій для створення благ, що є життєвою потребою людей.

Важливою функцією науки є розвиток системи знань, що сприяють найбільш раціональній організації виробничих відносин і використанню продуктивних сил в інтересах усіх членів суспільства і кожного зокрема. Вона включає в себе ряд конкретних функцій:

пізнавальну — задоволення потреб людей у пізнанні зако­нів природи і суспільства;

культурно-виховну — розвиток культури, інтелектуаль­ного виховання людини;

практично-дійову — удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто функцію безпосередньої продук­тивної сили матеріального виробництва.

Предмет науки — це пов'язані між собою форми руху матерії або особливості відображення їх у свідомості. Мате­ріальні об'єкти природи визначають існування багатьох га­лузей знань. Систематизація наукових знань є адекватним відображенням, відтворенням структури об'єкта в системі наукових знань про нього. Отже, наука — це знання, зведені у систему.

Одночасно слід зазначити, що не всі знання, зведені у систему, адекватні науці. Наприклад, практичні посібники із слюсарної, теслярської, ковальської справи являють собою певну систему знань, але їх не можна віднести до наукових знань, оскільки вони не розкривають нових явищ у техно­логії виробництва, а містять конкретні прийоми виконання робіт, які постійно повторюються.

Наука — це динамічна система знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі з метою застосування їх у практичній діяльності людей.

Економічна наука розвивається разом із розвитком про­дуктивних сил і виробничих відносин у конкретних сус­пільно-економічних формаціях. Розвиток кожної науки грун­тується на її власних законах та історичних умовах, прита­манних певній формації. Разом з тим у кожній формації діють загальні економічні закони, які впливають на розви­ток науки.

Отже, виходячи із концепції науки, економічний контроль є динамічною системою економічних знань, спрямованих на виявлення та усунення негативних явищ у розвитку продук­тивних сил і виробничих відносин з метою своєчасного регу­лювання їх у розширеному відтворенні суспільна необхідного продукту для життєдіяльності людей.

Вивчаючи найважливіші проблеми розширеного відтво­рення, економічний контроль як галузь економічної науки сприяє оптимізації народногосподарських програм, терито­ріального розміщення виробництва, а також досліджує трудо­ві матеріальні і фінансові ресурси в усіх ланках народного господарства з метою раціонального використання їх.

Економічний контроль, як і вся економічна наука, вивчає проблеми розвитку економіки України. Тому у вирішенні цих проблем контроль не може обмежуватись тільки якіс­ними визначеннями економічних законів, категорій, він вив­чає й їхні кількісні співвідношення. Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві зумовив появу нових функціональних економік: наукової організації й економіки праці; ефективність капітальних вкладень і нової техніки;

ціноутворення; фінансів, грошового обігу і кредитування;

бухгалтерського обліку, аудиту і аналізу господарської діяль­ності та ін. Економічний контроль перебуває в тісному взає­мозв'язку з плануванням, управлінням та обліком і невід'єм­

ний від них. Цей зв'язок виявляється передусім у тому, що функціональні економічні науки досліджують той самий об'єкт, але з різною цільовою функцією. В умовах технічно­го прогресу виникає потреба комплексного вивчення об'єк­та і важливих проблем, наприклад дослідження економіки галузі народного господарства, маркетингу, збалансованості ринку тощо.

Отже, економічний контроль у своєму розвитку інтегруєть­ся з іншими функціональними економічними науками.

У процесі взаємодії досягнення однієї науки вивчаються методом і засобом інших. Так, інформацію про розвиток народного господарства збирає, аналізує та узагальнює ста­тистика, хоч ці інформаційні потоки утворились внаслідок взаємодії і впливу на процеси планування, бухгалтерського обліку, аудиту й аналізу господарської діяльності, фінансу­вання та інших економічних наук. Правдивість цієї інфор­мації, її об'єктивність і достовірність встановлюють еконо­мічним контролем.

Економічний контроль, використовуючи наукову теорію, виконує суспільну роль у забезпеченні практичними реко­мендаціями виробництво життєво необхідних благ для задо­волення потреб людей. Виявляючи диспропорції і негативні явища у суспільстві, контроль дає змогу усунути їх і запобі­гає повторенням, а також сприяє раціональній організації виробничих відносин і оптимальному використанню про­дуктивних сил.