Сторінка
1

Основні принципи облікової політики банку, методи оцінки статей балансу банку

План

1. Основні принципи облікової політики, їх суть.

2. Користувачі облікової політики банку

3. Активи, зобов'язання та власний капітал.

4. Оприбуткування та облік активів і зобов'язань Банку.

5. Методи оцінки окремих груп активів і зобов'язань.

Користувачі облікової політики банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік і складають звітність. Користувачі облікової інформації та звітності а також розробники внутрішніх нормативних актів в банку, положень, правил, інструкції, технологічних карток та інше.

1. Згідно з вимогами нормативно-правових та внутрішніх документів з питань ведення бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, технологіями, а також завданнями керівництва щодо результатів управлінського обліку, Банком самостійно визначаються конкретні методи обліку та облікові процедури, які складають його облікову політику.

Основні складові облікової політики Банку визначені Положенням про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках України.

Користувачами облікової політики Банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік та складають звітність, користувачі облікової інформації і звітності, а також розробники внутрішніх нормативних актів Банку - положень, правил, інструкцій, технологічних карток тощо.

2. Основними принципами облікової політики Банку є:

> принцип безперервності, який означає оцінку активів Банку із припущення, що його діяльність буде продовжуватись у майбутньому, тобто Банк не має наміру і необхідності ліквідувати або суттєво скоротити свою діяльність;

> принцип послідовності (постійності) правил бухгалтерського обліку означає, що облікова політика Банку, тобто принципові правила бухгалтерського обліку не змінюються (за виключенням випадків, які випливають зі змін в законодавчій та нормативно-правовій базі), що забезпечує співставність показників фінансових звітів різних звітних періодів;

> принцип відповідності доходів і витрат та їх нарахування означає, що доходи та витрати повинні відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності тоді, коли вони насправді існують, а не в періодах, коли фактично отримано чи сплачено кошти; для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно співставити визнані доходи звітного періоду і витрати, що були здійснені для отримання цих доходів;

> повнота означає, що усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків; фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються на її основі;

> дата операції - операції відображаються в обліку в день їх здійснення (в день укладення угоди), тобто в день виникнення прав (активів) чи зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією угодою; у наступному звітному періоді дозволяється виконувати коригування з метою відображення у фінансових звітах реального фінансового стану Банку; дата коригування є датою виконання цієї проводки, а не датою операції;

> окреме подання активів і зобов'язань, доходів і витрат - для надання прозорої та правдивої інформації про діяльність Банку активи і зобов'язання, доходи і витрати не згортаються, окрім випадків, дозволених нормативно-правовими актами Національного банку України;

> обачність означає застосування в обліку методів оцінки, відповідно до яких активи (дохід) не завищуватимуться, а зобов'язання (витрати) не занижуватимуться з тим, щоб виключити перенесення існуючих фінансових ризиків на наступні звітні періоди; це означає, що витрати та зобов'язання відображаються в обліку відразу ж після отримання свідчення про ймовірність виникнення їх, а активи (доходи) - тоді, коли їх фактично зароблено;

> превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у фінансовій звітності відповідно до їх економічної суті, а не лише за їх юридичною формою;

> прийнятність вхідного балансу - залишки за балансовими рахунками на початок звітного періоду повинні відповідати залишкам за ними на кінець попереднього звітного періоду;

> відкритість - фінансові звіти повинні бути деталізованими, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати банківські операції з необхідними поясненнями в записках про правила оцінки активів і пасивів; операції повинні відповідати змісту статей фінансових звітів; фінансова звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувачів;

> суттєвість та достовірність - у фінансових звітах відображається вся інформація, яка може бути використана керівництвом Банку, інвесторами чи іншими користувачами для прийняття рішень; інформація повинна бути достовірною, тобто вільна від суттєвих помилок та відображати дійсний стан справ; інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на рішення користувачів звітності;

> сталість - постійне, із року в рік, застосування Банком обраних методів оцінки та бухгалтерського обліку; зміна обраних методів оцінки та обліку потребує обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

> повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, що можуть вплинути на рішення, які приймаються на основі такої інформації;

> конфіденційність - інформація, відображена у звітності, не повинна негативно впливати на інтереси Банку, але має представляти весь її обсяг, що вимагається чинним законодавством та МСБО;

> мультивалютність - операції в іноземній валюті та банківських металах здійснюються за тими ж рахунками, що і операції в гривні.

3. Бухгалтерський облік передбачає процес визнання конкретної статті балансу - звіту про фінансовий стан Банку, основними елементами якого є активи, зобов'язання та власний капітал.

Необхідною умовою для визнання активів і зобов'язань в балансі є оцінка, тобто можливість визначення грошової суми, в якій елементи балансу мають бути відображені у звітності.

Своєчасна і об'єктивна оцінка (переоцінка) активів, зобов'язань (балансових і позабалансових) та прийняття на підставі такої оціночної інформації адекватних управлінських рішень надають змогу здійснити заходи, спрямовані на поліпшення структури балансу, зменшення низьколіквідних і недоходних (неробочих активів), що, в свою чергу, сприяє зміцненню фінансового стану та стабільності Банку.

Облікова політика Банку в частині методів оцінки активів та зобов'язань, їх переоцінки, створення спеціальних резервів на покриття можливих втрат реалізується установами Банку та їх структурними підрозділами відповідно до чинного законодавства, нормативних документів Національного банку України, МСБО та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, внутрішніх правил і положень Банку.