Сторінка
2

Основні принципи облікової політики банку, методи оцінки статей балансу банку

Активи і зобов'язання Банку обліковуються, пріоритетно, за вартістю їх придбання чи виникнення; активи та зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, підлягають переоцінці при кожній зміні офіційного валютного курсу; майно, цінні папери та майнові права, які приймаються в заставу, обліковуються за справедливою вартістю

4. Для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності активи і зобов'язання Банку оприбутковуються та обліковуються за:

> вартістю їх придбання чи виникнення - за історичною або первісною вартістю: активи - за сумою сплачених за них коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації; зобов'язання - за сумою мобілізованих коштів в обмін на такі зобов'язання або сумою коштів чи їх еквівалентів, які підлягають сплаті для погашення зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності;

У справедливою (ринковою) вартістю: активи - за сумою, яку необхідно було б сплатити для придбання (обміну) таких активів, зобов'язання - за сумою, якою може бути погашене таке зобов'язання в результаті операції між: обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами; вираз «обізнані, зацікавлені та незалежні сторони» означає наявність добре проінформованого покупця, який має бажання купити, і добре проінформованого продавця, що має бажання продати, які є незалежними та діють у власних інтересах; приведення вартості активів у відповідність до справедливої здійснюється шляхом їх переоцінки, класифікації на предмет зменшення корисності та наявних кредитних ризиків.

5. Крім вказаних, в обліковій політиці Банку, у залежності від характеру та змісту завдань різних складових його облікової системи, використовуються інші методи оцінки окремих груп активів і зобов'язань, а саме:

> балансова вартість - вартість активів, зобов'язань та власного капіталу за даними бухгалтерського обліку, тобто відображена в балансі Банку; балансова вартість окремих активів чи зобов'язань складається з декількох елементів, які обліковуються окремо; так, балансова вартість векселів обліковується у розрізі кожної складової боргового цінного паперу: номінал, неамортизований дисконт, неамортизована премія;

> договірна вартість - вартість активу, передбачена договорами, укладеними Банком з його контрагентами;

> залишкова вартість - різниця між: первісною (переоціненою) вартістю активу та сумою нарахованого зносу чи створеного резерву;

> заставна вартість - вартість предмету застави, визначена по узгодженості між Банком та позичальником (заставодавцем) та зафіксована у відповідному договорі застави; заставна вартість є справедливою вартістю;

> ліквідаційна вартість - сума коштів, яку передбачається отримати у разі ліквідації певного активу;

> номінальна вартість - вартість, вказана на цінних паперах, банкнотах, монетах тощо;

> умовна вартість (оцінка) - вартість за якою оцінюються документи і цінності, що не мають номінальної вартості;

> переоцінена вартість - вартість активу після його переоцінки;

> поточна (відновлювана) вартість - сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, яку потрібно було б витратити для придбання (створення) такого самого або аналогічного активу на поточний момент (дату балансу);

> ринкова вартість активу - чиста вартість його придбання або реалізації на активному ринку;

> теперішня вартість - теперішня (дисконтована) сума майбутніх чистих грошових надходжень, які очікуються від використання активу; теперішня (дисконтована) вартість майбутніх платежів, які, як очікується, потрібні для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності Банку;

> чиста вартість реалізації - ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності за вирахуванням витрат на збут.

Активи і зобов'язання Банку повинні бути оцінені так, щоб створені під них резерви та вжиті заходи виключали можливість перенесення існуючих фінансових ризиків на майбутні звітні періоди.

У цьому Положенні під терміном "методи оцінки" розуміється не тільки грошова вартість, за якою актив (зобов'язання) враховується в балансі Банку, а й реальна можливість повернення вкладених у даний актив коштів та одержання відповідних доходів у визначені строки. У залежності від стану активу та фінансового стану контрагента за відповідною операцією такий актив визнається як стандартний чи нестандартний (субстандартний, під контролем, прострочений, сумнівний, безнадійний) і під нього формується резерв для відшкодування можливих втрат. До матеріальних оборотних і необоротних активів, що не приносять доходу, зокрема тих, які не використовуються в основній діяльності, вживаються заходи щодо їх реалізації, переоцінки тощо.

Вартість активів змінюється внаслідок коливання ринкових цін, курсів іноземних валют, фізичного та морального зносу, інших об'єктивних факторів. Установи Банку проводять переоцінку окремих статей активів до їх справедливої (ринкової) вартості у порядку, визначеному чинним законодавством та внутрішніми документами Банку.

Плата за залишки коштів, що враховані на рахунку 1611, нарахована в порядку, визначеному цим Положенням, відноситься на рахунки, відповідно, 7012 "Процентні витрати за короткостроковими депозитами інших банків" (7013 "Процентні витрати за довгостроковими депозитами інших банків"). Нарахована плата на залишки коштів на рахунку 2602 плата відноситься на рахунок 7021 "Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від суб'єктів господарської діяльності".

Доходи Банку, отримані в результаті здійснення Банком операцій з документарними акредитивами (за виключенням резервних акредитивів), незалежно від контрагента, що сплачує їх Банку, (заявник акредитива чи бенефіціар), підлягають врахуванню на рахунку 6110 "Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів".