Сторінка
12

Проблеми обліку, аналізу і аудиту доходів і витрат від реалізації, товарів в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку (на прикладі КП “Казка”)

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Спи­сання собівартості реалізованих товарів є зменшенням активів; нарахування заробітної плати, внесків на соціальне страхування, податків — це збільшен­ня зобов'язань.

Принцип відповідності доходів та витрат передбачає, що для отримання певних доходів необхідні певні витрати. Наприклад, для отримання доходу від реалізації власної продукції та товарів необхідно здійснити витрати на її виготовлення та реалізацію— тобто сформувати со­бівартість готової продукції та покупних товарів. Доходу від реалізації товарів відповідають витрати з їх придбання (балансова вартість).

Основні методи і положення по відображенню в обліку доходів регулюється П(С)БО 15 “Дохід”, витрат діяльності - Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Інструкцією про застосування Плану paxунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організації, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 (далі Інструкція № 291).

Кожен вид діяльності характеризується отри­маними доходами та витратами, що необхідні для його отримання.

До операційної діяльності відносяться всі операції, що пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), управління підприємством та виробництвом інші операції, наприклад, уцінка товарних запасів, реалізація власної продукції та покупних товарів, утримання соціальної сфери, і т.д. Стандарт № 16 "Витрати" виділяє такі види операційних витрат:

• витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

• загальновиробничі витрати;

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

Планом рахунків виділяються такі поняття, як витрати виробництва та витрати діяльності.

Якщо охарактеризувати ці два поняття найбільш загальними словами, то це означає:

витрати виробництва - це витрати, що пов'язані з виробництвом продукції, робіт, послуг, а витрати діяльності - це витрати, що приймають участь у формуванні фінансових результатів підприємства, наприклад, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), сплачені штрафи, утримання соціальної сфери і т.д.

Для обліку витрат призначені два класи рахунків: 8 «Витрати по елемента» та 9 «Витрати діяльності» та деякі рахунки класу 2.

Для обліку виробничої діяльності призначений рахунок 23 "Виробництво", на якому узагальнюється інформація про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг та вихід продукції за звітний період.

Для обліку загальновиробничих витрат призначений рахунок 91 "Загальновиробничі витрати", облік загальногосподарських витрат здійснюється на рахунку 92 "Адміністративні витрати", витрати на утримання житлово-комунальної сфери, дитсадків, інших об'єктів соціальної сфери тепер обліковуються на рахунку 94 "Інші операційні витрати".

Bci загальновиробничі витрати (їх перелік наведений у стан­дарті 16 «Витрати») спочатку обліковуються на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», а потім розподілені витрати списуються на рахунок 23 та входять до собівартості готової продукції. Нерозподілені витрати списуються на фінансові результати в дебет рахунку 79 “Фінансові результати”.

Відповідно до П(С)БО 16 витрати бувають прямі, тобто такі, які можна віднести на оди­ницю продукції (матеріальні, заробітна плата ос­новних робочих) та які не можна віднести на одиницю продукції. З іншого боку, витрати мож­на класифікувати як постійні (тобто розмір яких не залежить від обсягу виробництва) та змінні (розмір яких залежить від обсягу виробництва).

Всі змінні Загальновиробничі витрати підля­гають включенню до собівартості готової продукції. Розподілу піддягають тільки постійні Загально­виробничі витрати (це витрати на обслуговуван­ня та управління виробництвом). Для того щоб визначити, як відбувається розподіл, слід з'ясу­вати, що є базою розподілу.

Базою розподілу є нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності.

Це економічний показник, одиницями вимі­ру якого можуть бути нормо-години, машино-години, штуки, інші показники.

За своєю економічною сутністю мета цього розподілу така: визначити, чи є у підприємства понаднормативні витрати на утримання апарату управління цехів. Адже при недосягненні підпри­ємством нормальної потужності витрат на утри­мання управління цехом, які залишаються пос­тійним (розрахованим на нормативну потужність), призводять до виникнення збитків. І саме цей роз­поділ дозволить визначити розмір витрат на утри­мання управління цехом, які є для підприємства «зайвим». Отже, цей метод дозволив керівництву підприємства ефективно управляти витратами і вживати заходів для запобігання понаднорматив­ним витратам.

Відповідно до П(С)БО 16 з іншого боку, всі витрати підприємства можна класифікувати за такими елементами:

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація;

— інші.

Для обліку витрат за елементами призначені рахунки класу 8, які необхідні для складання форми 2, третьо­го розділу. Крім того, це елемент управлінського обліку, який дає змогу контролювати витрати підприємства.

Ведення рахунків класу 8 є необов'язковим для всіх підприємств, крім малих. Для малих підприємств, навпаки, необов'язковим є веден­ня рахунків класу 9.

З одного боку, витрати можна класифікувати за елементами, з іншого — за видами.

Звідси випливає висновок, що якщо викори­стовувати і 8 і 9 класи рахунків, вони є взаємо-кореспондуючими.