Сторінка
18

Проблеми обліку, аналізу і аудиту доходів і витрат від реалізації, товарів в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку (на прикладі КП “Казка”)

Згідно з П(С)БО 16 постійні загально виробничо витрати також підлягають розподілу на кожний об’єкт витрат. При цьому базою розподілу можуть бути години роботи, заробітна плата, обсяг діяль­ності, прямі витрати тощо за умови нормальної потужності.

Під нормальною потужністю обладнання розу­міється очікуваний середній обсяг діяльності, якого можна досягти в умовах звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або опе­раційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Інакше кажучи, підприємство громадського харчування самостійно планує на декілька років уперед середній обсяг діяльності обладнання, яке використовується під час приготування продукції. Маючи показник нормальної потужності, для визначення собівар­тості реалізованої продукції підприємство гро­мадського харчування повинно розрахунковим шляхом визначити, яку частину постійних загально виробничих витрат здійснено в межах нормаль­ної потужності, а яка — перевищує запланований рівень. Отже, відбувається певне розрахункове регулювання ефективності витратної частини діяльності підприємства.

Однак у цій ситуації, на нашу думку, є деякі некоректні аспекти, а саме: нерозподілені постійні загально виробничі витрати згідно з п.16 П(С)БО-16 включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення незалежно від факту реалізації продукції, до якої вони належать, тобто принцип нарахування і відповідності доходів і витрат не дотримується.

А розподілені загально виробничі витрати вклю­чаються до складу виробничої собівартості виго­товленої продукції та відображаються на дебеті рахунку 23 «Виробництво».

На КП “Казка” для обліку виробництва використовуються такі рахунки: 2300 “Виробництво” – на якому обліковують прямі витрати, 2310 “Виробництво” – на якому обліковують непрямі витрати. Непрямі витрати повністю включаються в собівартість виготовленої продукції.

Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу ведеться на рахунок 70 “Доходи від реалізації”.

Рахунок 70 “Доходи від реалізації” – тимчасовий, має ознаки пасивного рахунку, призначений для обліку господарських процесів.

По кредиту рахунку 70 “Доходи від реалізації” на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету – належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та ін., передбачених законодавством); суми. Які отримуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховниками частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій); результат зміни резервів незароблених премій ( у страхових організаціях); та списаннях у порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Бухгалтерський облік доходів від реалізації ведеться щодо кожного об’єкта за відповідними групами, для яких відкривається оеремий субрахунок. Рахунок 70 “Доходи від реалізації” має такі субрахунки (табл.3.1)

Таблиця.3.2

Субрахунки до рахунку 70 “Доходи від реалізації”

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та або іншими напрямками, визначеними підприємством.

У фінансовому обліку процес реалізації відображається наступним чином: при методі нарахування і відповідності доходів і витрат – в момент відпуску готової продукції, товарів, наданих послуг, які в громадському харчуванні співпадають з моменту одержання грошових коштів.

Таблиця 3.2

Кореспонденція рахунків з обліку доходів від реалізації

Виробничі і комерційні підприємства можуть бути платниками податку з валового доходу, його обліковують:

1) у твердій сумі на одиницю облікованої продукції (акциз);