Сторінка
8

Суспільство

Особливість сучасної ситуації не в наявності змін техніки, а в їх якості, у тому способі зміни техніки, що відбувається: по-перше, постійне прискорен­ня змін, скорочення часу практичної реалізації ідей та відкрить: якщо ідея фотознімку реалізувалася лише через 100 років (1839), телефону - через 56, радіо - 35, то у 40-х роках XX ст. ідея атомної бомби - через 6 років, лазера -5, транзистора - на протязі року. Які тут швидкі та значні зміни, видно з того, що сучасники протягом одного покоління пережили такі нововведення, як радіо, автомобіль, літак, телевізор, атомна техніка, космонавтика; по-друге, роз­повсюдження сучасної техніки в усьому світі нівелює особливості культур та способів життя; по-третє, сучасна наука, техніка, людина, суспільство, природа, культура опинилися в такому тісному сплетінні, що визначити кожне з них можливо лише у їх взаємовідносинах. Із такого сплетіння сформувалися гіб­ридні утворення інформаційно-теоретичного типу - біотехнологія, молекулярна біологія, виникла віртуальна реальність. Інформаційно-комп'ютерна революція характеризується такою технологією, що дозволяє створити комп'ютери, що вміщуватимуть у кожному мікропроцесорі до 100 мільйонів транзисторів і виконуватимуть до 2 мільярдів команд за секунду; по-четверте, техніка - особ­ливо знаряддя праці - перетворила докорінно всі сфери життя. Техніка, зазна­чав Ернст Кант, антропологічна, складова частина людини, продовження її біологічних органів, примножує її здібності накопичувати досвід і втручатися в дійсність; вся історія людства, зрештою, є історією винаходів прогресивні­ших, раціональних знарядь праці. Знаряддя ж праці складають м'язову систему виробництва і є важливішим показником ставлення людини до природи. Сус­пільні епохи розрізнюються не тим, що виробляють, а тим, як виробляють, якими знаряддями праці. Але знаряддя виробництва - лише частина всієї техні­ки, підрозділами якої є побудова, транспортна, інформаційна.

За умов науково-технічної революції наука стає матір'ю провід­них галузей виробництва, що складають основні напрямки розвит­ку: енергетика, біонізація технічних процесів (електроніки, хімії), радіотехніка, ракетобудування, космізація різних видів виробниц­тва, комп'ютеризація, генна інженерія, нові технології, пов'язані зі створенням автоматичних систем управління тощо. Генеральний нап­рямок науково-технічної революції - комп'ютеризація та інформати­зація всього життя суспільства як системи. Розвиток основних нап­рямків науково-технічної революції впливає на всі сфери суспільного життя - економічну, соціальну, політичну, побутову, духовно-прак­тичну, викликаючи соціальні наслідки.

Отже, революція в науці та техніці і в технології суспільного виробництва - особливо їх комп'ютеризація і інформатизація, як ядро автоматизації, що уможливлює управління виробничими про­цесами закритого типу, а також обробка величезного масиву інфор­мації для прийняття оптимальних рішень, - складають технологіч­ну суть науково-технічної революції.

За умов науково-технічної революції творча діяльність людини докорінно змінює не лише суспільне виробництво, але й саму люди­ну: має можливості стати багатшою інтелектуально, естетично, духовно-практично, світоглядне. Соціальна суть науково-технічної ре­волюції зв'язана з істотними змінами учасника суспільного виробництва - робітника, техніка, інженера, організатора виробниц­тва, управляючого, - його виробничої діяльності. Під впливом науково-технічних змін визначились нові особливості суспільного вироб­ництва, що істотно вплинули на виробника: насиченість процесом і результатом науково-технічних досліджень - кібернетичними устат­куваннями, біотехнологією, інформатикою, що змінюють місце і роль людини у виробництві; новий характер і зміст праці - що є дедалі більш творчим, спирається на сучасну науку; якісно нова - наукова організація праці, автоматизована система управління. Сучасне вироб­ництво - це новий, науково-технологічний процес, де діють науково-технічні знання, психологічні, моральні та світоглядні якості вироб­ників. Усе це докорінно змінило відносини між людиною та природою, сформувало нову систему: суспільство - Людина - техніка - навко­лишнє середовище, яка вимагає глибокого філософського осмислен­ня. Отже, соціальна суть науково-технічної революції - це карди­нальні зміни місця і ролі людини в системі суспільного виробництва, характеру і змісту його праці. Людина - головний вимір науково-технічної революції, її інтересами і життєдіяльністю вимірюються со­ціальні зміни, що вимагають свого філософського осмислення.

Соціальні наслідки науково-технічної рево­люції багатоманітні і суперечливі у всіх сфе­рах суспільного життя: комп'ютерно-інформаційна технологія одночасно викликає творчі і руйнівні соціальні процеси. Філософське осягнення й по­кликане завчасно розкрити обидві тенденції з метою сприяння твор­чості і обмеження руйнування.

По-перше, перетворення науки на безпосередню продуктивну силу означає, що наука дозволяє добувати предмети праці з такими властивостями, яких у природі ще не було (синтетичні волокна, надтверді сплави тощо).

Наука змінює знаряддя праці і технологію виробництва, виникають елек­троніка, інформатика, космічне виробництво, мікропроцесори, біотехнологія, роботи. Сучасний виробник мусить володіти мінімумом науко­вих знань. Формується потреба в гуманістичних орієнтирах і цінностях. По-друге, революція в техніці веде до нового суспільного поділу праці, до зміни місця і ролі людини у виробництві: фізичні і багато розумових рутинних функцій виробника передаються техніці; внаслідок такого стано­вища внутрішнього суб'єкта виробництва виробник стає над виробництвом як регулятор, наладчик, програміст, управляючий виробництвом. Тим самим кваліфікований виробник витісняє некваліфікованого, що стає безробітним і мусить вирішити дві проблеми: працевлаштування та перекваліфікацію.

По-третє, зміна характеру та змісту праці виражається у посиленні твор­чих, пошукових функцій, у збільшенні частки висококваліфікованих робітників (наладчиків, програмістів, електриків) та спеціалістів (інженерів, техніків, лабо­рантів, наукових працівників), зайнятих обслуговуванням автоматичної техніки і технології. Виникають проблеми підготовки таких виробників та проблема засмічення навколишнього середовища, виснаження ресурсів життєдіяльності; нарешті, комп'ютеризація виробництва викликає багато професійних захворю­вань: органів зору, дихання, нервової системи, гіпотонії тощо. Вихід - у гумані­зації виробництва, підвищенні відповідальності за впровадження техніки, крите­рієм чого мусить бути ефективність, надійність, здоров'я, безпека, якість суспільства та навколишнього середовища, розвиток особистості.