Сторінка
3

Суспільство

Людина, сенс її суспільного життя, найважливіші життєві цін­ності - центральна проблема соціальної філософії. Інакше кажучи, суспільство вивчається, вимірюється лише у ставленні суспільства до людини. Відношення: людина - суспільство є основним у соці­альній філософи, оскільки, за визначенням Карла Маркса, суспіль­ство в тій же мірі створює людину, як людина суспільство. Всяке зневажання людиною на догоду суспільству приводить до хибного розуміння суспільства - теологічного, натуралістичного тощо.

Отже, сучасна філософія вважає суспільство соціальною системою, що складається із множинності компонентів, утворених діяльністю та спілкуванням окремих людей. Системна методологія передбачає відокремлення з суспільства основних його частин - компонентів і ана­ліз їх функцій та взаємодій. Основними компонентами є виробнича, економічна, соціально-політична, духовна сфера взаємодії людей.

Сучасне філософсько-теоретичие пізнання сус­пільства здійснюється за допомогою системи фі­лософських категорій: людина, суспільство, сус­ пільне буття, суспільна свідомість, виробництво, праця, діяльність, інтерес, культура цивілізації, прогрес, відносини тощо, що складають теоретичну модель суспільства. Основа сучасної теорії сус­пільного процесу - система філософських категорій - допомагає науково­му пізнанню минулого та сучасного розвитку.

Питання про адекватне відображення в теорії реальної історії склад­не. Мова йде про істинність теоретичного знання, про суспільство, що безпосередньо повністю не співпадає з конкретно-історичним суспіль­ством. Важливо знайти спосіб застосування теорії до конкретної багатоманітної дійсності. Соціальна філософія на місце конкретно-історичного суспільства ставить і вивчає її ідеалізований об'єкт, ідеалізовану модель суспільства. Ясно, що ідеалізована модель відрізняється від живого сус­пільства. Але в ідеалізованій моделі відбиваються основні властивості конкретного суспільства, необхідні зв'язки і відносини, очищені від ви­падкових та неістотних властивостей, зв'язків та відносин. Теоретичний аналіз дозволяє в ідеальній моделі розкрити суть конкретно-історично­го суспільства. В тенденції розвитку та функціонування суспільства як цілісної системи. Пізнання суті та тенденції розвитку конкретно-істо-ричпого суспільства, по-перше, допомагає правильно поставити конкрет­ну суспільну проблему, і, по-друге, дає орієнтир в науковому пошуку її розв'язання.

У соціальній філософії виділяються основні те­оретичні моделі суспільства. Ідеалістична модель суспільства, заснована па визнанні вирішальної ролі ідей, міфів, духовності у згуртуванні людей в єдине ціле - суспільство. Видів ідеалістичної моделі багато: буддизм у Стародавній Індії та інших східних країнах, що вважав кінцевою метою людського життя - вічне бла­женство; конфуціанство у Стародавньому Китаї, що ставило основою існу­вання суспільного життя моральність з її золотим правилом: «Не роби лю­дині того, чого не бажаєш собі, і тоді зникне ненависть у державі, зникне ненависть у сім'ї». Вчення Конфуція про людинолюбство як основу сус­пільства дозволяє вважати його родоначальником філософії соціальної зла­годи; платонізм Стародавньої Греції, чітко виражений концепцією ідеальної держави (суспільства) Платона, побудованої на моральному принципі спра­ведливості. Ідеї освіченого розуму лежать в основі концепції суспільства німецької класичної філософії. Іммануїл Кант у трактаті «Ідея загальної історії» обґрунтовує думку про те, що знаходження людиною засобів до життя і навіть її здатність розуміння, швидкий розум і добра воля мають бути власною справою людини, а історична закономірність - лише анало­гічна закономірності природи. За Іммануїлом Кантом, суспільство є умо­вою самореалізації людини.

Засіб, що природа користується для розвитку людських нахилів, - це ан­тагонізм (недоброзичливість у спілкуванні людей), оскільки зрештою є при­чиною їх законного порядку. Опір іншим у суспільстві спонукає всі сили людини до перших істинних кроків від грубості до культури, що є суспіль­ною цінністю людини. У суспільстві, завдяки незлагодженості та просвіт­ництву, утверджується образ думок, здатний перетворити грубі природні задатки в моральні. Іммануїл Кант осмислює ідеї розвитку суспільства, правової держави, структури влади, вважає, що найбільша біда, яку люди спричиняють одне одному невгамовною свободою, - незлагодженість між людьми - вимушує їх вступати до громадянського суспільства. Вся культу­ра й мистецтво, що прикрашають людство, найкращий суспільний устрій - плід нетовариськості. Нетовариськість веде до суспільного прогресу й віч­ного миру на шляху об'єднання людей у конфедерацію.

Оригінальні ідеї про суспільство розвинув Георг Гегель. Його ідеалістич­на концепція суспільства має наукове пояснення багатьох явищ і процесів, закономірностей об'єктивного Духу, по суті, розкривалися закономірності суспільного розвитку, що проявляються за допомогою діяльності окремих людей, їх взаємозв'язків, стосунків та взаємовідносин; у розвитку особи та суспільства доводилася їх єдність; у пізнанні Абсолютної Ідеї і суспіль­ного процесу розкривалася ідея свободи людини. Історія суспільства - результат діяльності окремих людей; кожна окрема людина прагне реалізувати свої інтереси і мету, створює щось нове, над яким і не замис­лювалась. Людина активна, і ніщо велике не здійснюється без пристрас­ті. Історія суспільства - не що інше, як історія народів. Георг Гегель розкриває суть і роль праці у формуванні економічних відносин. Еконо­мічні відносини вважаються основою соціального розшарування людей і виникнення соціальних відносин. Методологічними принципами пізнан­ня суспільства Гегель обрав історизм, об'єктивність і монізм.

Теологічна модель суспільства - різновид ідеалістичної моделі. Найпов­ніше сформована у середні віки Августіном Блаженним у творі «Про град Божий», Ансельмом Кентерберійським у трактаті «Чому Бог людина?» та Фомою Аквінським у книзі «Про могутність Бога». Багато віків релігійна концепція домінувала у духовному житті суспільства. На основі релігійної ідеї існували теократичні держави, де єдність суспільства забезпечувалась однією вірою, що стала державною релігією.