Сторінка
1

Цінності

1. Природа цінностей

Людська ді­яльність будь-якого роду охоплює: задум, реалізацію і результат.

За­дум же складається з мети, цінності і плану. Мета відповідає на пи­ тання: що треба зробити? Реалізація одних і тих же мети і планів може мати повністю різні життєві змісти, ціннісні значення. Так формується поняття цінність. Цінності - специфічні соціальні визначен­ня об'єктів навколишнього світу, що виявляють їх позитивне або негативне значення для людини і суспільства (благо, добро, зло, чудове і потворне, що втілюються в явищах суспільного життя або природи). Природу, походження, розвиток і роль цінностей в житті людини і сус­пільства вивчає аксіологія — вчення про цінності.

Аксіологія входить принципово важливою частиною в структуру ряду філософських соціологічних концепцій - неокантіанськи-веберовської, феноменологічно-інтеракціоністської і позитивістської орієнтації. В соціології проблему цінностей ввів Макс Вебер. Аналізуючи дії індивідів, Макс Вебер виходив з неокантіантської передумови, за якою кожний людсь­кий акт стає осмисленим лише в співвіднесенні з цінностями, в світі яких визначаються норми поведінки людей та їх мета.

Сучасне людство стало мислити світоглядне і філософськи, най­частіше саме не віддаючи собі звіту. Це не від доброго життя. У вся­кому випадку, не від спокійного життя. Ядерні та екологічні апокаліп­сиси, національні відродження і націоналізм, різноманітний, строкатий плюралізм способів життя, мети, стилів, краса тіла на конкурсах! олім­піадах і смерть впротяж наркоманів і алкоголіків, самовідданість три­бунів і безглуздя терористів, мільярди біт інформації, що потрапляє в вуха і очі через телеекрани, наморочить голови, але й розворушує мозок. Загроза розпаду вимагає зосередженості. Старіюче XX сторіч­чя перестало сміятися над романтичними запитаннями про зміст життя, настільки корисними мислителям минулого. Питання цінності життя знов і знов набувають значимості. Якщо цінності не речовинні, а ду­ховні, можуть здатися несуттєвими і ніби неіснуючими. Алеївсі цін­ності духовні, навіть матеріальні, тому що саме поняття цінності є людська, соціальна категорія: з її допомогою вимірюються всі пред­мети та явища, суспільні та природнО Людина є міра всіх речей, спра­ведливо стверджував давньогрецький філософ-софіст Протагор, але інструментом виміру, мірилом виступають цінності.Поняття цінність -ідеал, мета, спрямованість. Світ цінностей - світ належного?

Зовні цінності виступають як властивість предмета або явища. Проте цінності притаманні предмету або явищу не від природи, не просто через внутрішню структуру об'єкта самого по собі, а тому, що об'єкт втягнутий у сферу суспільного буття людини і стає носієм певних соціальних відносин. У ставленні до суб'єкта - людині цінності слу­жать об'єктами її інтересів, а для ЇЇ свідомості здійснюють роль повсяк­денних орієнтирів в предметній і соціальній дійсності, визначення різноманітного практичного ставлення людини до навколишніх пред­метів і явищ^/Гак, склянка, будучи інструментом для пиття, виявляє цю корисну властивість як споживча вартість, матеріальне добро. Бу­дучи продуктом праці і предметом товарного обміну, склянка висту­пає уже як економічна цінність, вартість. Якщо ж склянка є предмет мистецтва, то наділяється ще й естетичною цінністю, красою. Всі властивості склянки визначають її різноманітні функції в системі людської життєдіяльності і виступають як предметні ознаки, символи певних суспільних відносин, в які вступає людинаТ^Виходячи з необ­хідності мати житло або реалізації принципу - мій будинок - моя фортеця, можна побудувати будинок, а з престижних міркувань мож­на побудувати ще дачу, котедж тощо. Точнісінько так же повністю різні цінності, життєвий сенс можуть стояти за метою отримати дип­лом про вищу освіту та ін. Піднімаючись на світоглядний східець свого буття, людина ніби відволікається від самої себе і намагається увібрати в себе світ. І цей світ справді духовно входить в неї, збагачу­ючи людську особу. Тому світогляд, незважаючи на його, здавалось би, абстрактність, завжди сфокусовано на реальній людині. Підходя­чи до світогляду з міркою цінності, напевно, краще зіставляти місце, займане світоглядом, не з пріоритетами, а з ієрархією цінностей. Іє­рархія - річ, існуюча не менш реальніша, аніж пріоритети. Більш того, ці дві категорії дуже подібні одна до одної: там і тут йдеться про якусь черговість. Нарешті, пріоритети і ієрархія нерідко просто спів­падають у повсякденній свідомості. Для голодного вища цінність -хліб. Отут-то нібито йдеться про поглиблення мети, її ієрархію. Але це не так. Адже отут-то йдеться про цінності, що відрізняються від мети та інших станів свідомості, керуючих діяльністю функціональ­но, за своєю роллю, в управлінні діями.

Пріоритети звичайно існують там і захоплюють свідомість, - де всякі нестачі як раз і створюють черговість, не дозволяючи реалізува­ти відразу і водночас весь ланцюжок пріоритетів. Ієрархія фундамен-тальніша і не залежить від швидкоплинних кон'юнктур, а подібна до єгипетських пірамід, яким сорок століть. І вершину ієрархії завжди займають цінності світоглядні. Світоглядні цінності і виникали-то, коли первісна людина, як правило, старик, який здобув вільний час, розвантажившись від пріоритетів. Для філософа Іммануїла Канта ви­щими цінностями і вічно дивними речами стали «зоряне небо наді мною і моральний закон в мені». Етика Альберта Швейцера ґрунту­валася на «шанобливості перед життям». Рятівною властивістю людс­тва, буквально його щастям, завжди ставала та обставина, що оста­точно своїми робила цінності своїх кращих, а не гірших представників. Мабуть, тут криється колективний інстинкт самозбереження, людс­тво не прожило б довго, якщо б на вершині ієрархії його цінностей виявився культ сили. Поряд з предметними цінностями, що виступа­ють об'єктами спрямованих на них інтересів, до цінностей належать також деякі явища суспільної свідомості, що виражають інтереси в формі поняття добра і зла, справедливості і кривди, ідеали, моральні нормативи і принципи. Такі форми свідомості описують якісь дійсні або удавані явища реальності, а виносять їм оцінку, схвалюють або засуджують їх, вимагають їх здійснення або усунення, тобто, виступа­ють нормативними за своїм характером.