Сторінка
3

Цінності

Звичайно ж, суспільні цінності, хоча й виростали з реальних соці­альних потреб, поступово набували таких рис, що їх ідеалізували. Ціннісна свідомість створює власний світ, світ емоційних пережи­вань, ціннісних образів. У ціннісній формі людина висловлює не об'єк­тивно, а суб'єктивно зовнішню дійсність, наділяючи її людським зміс­том. Тому-то цінність є лише те, що усвідомлюється, переживається як цінність. Світ цінностей - це світ саме практичної діяльності. Емо­ційне ставлення до явищ зовнішнього буття, їх оцінка здійснюються практично. Ціннісна свідомість не цікавиться, чим же є предмет сам по собі, для неї важливо лише те, яке значення має предмет для людей, у чому ж його цінність. В об'єктивному світі не існують самі по собі красиве і потворне, піднесене і хибне, трагічне і комічне, доб­ро і зло. Світ цінностей людина будує в процесі предметно-практич­ної діяльності. А будь-який акт діяльності охоплює ідеальний момент, в період якого складаються задум, дії, його ідеальна мета, а також життєвий сенс діяльності, насамперед, заради чого здійснюються всі дії. Саме такий момент діяльності і характеризує поняття цінності. Генетичні цінності в процесі суспільної практики акумулювали потре­би, інтереси, емоції тощо.

Цінності виростали з об'єктивних потреб людини. Потреби фор­мувались уже усвідомлено, а потім потреби трансформувалися в інте­рес. На відміну від потреб, що спрямовують людину на об'єкт її задо­волення, інтерес зорієнтований на ті умови, що забезпечують можливість задоволення потреб. Інтерес формується об'єктивно як відображення місця індивіда в системі суспільних відносин, а суб'єктивно відобража­ється в меті. Мета - ідеальний імпульс, що спонукає до активної діяльності, в якій відображається ідеальний образ задоволення пот­реб, що спонукає людину до діяльності.

Відіграють важливу роль в ціннісному ставленні до дійсності емо­ції і пристрасті. Внутрішнє засвоєння життєвих ситуацій відбуваєть­ся в процесі емоційних переживань. Саме емоційне ставлення сприяє виникненню почуття значимості явищ, суб'єктивної оцінки їх. Але й цінності надають емоціям глибину, значимість, перетворюючи їх в стійкі почуття. Об'єднані в єдиний комплекс потреби, інтереси і емо­ційні переживання утворюють єдине соціальне явище - цінності. Визна­чаються цінності як об'єктивна значимість явищ, ідей, речей, що зу­мовлена потребами і інтересами соціального суб'єкта.

Входячи до складу найскладніших духовних утворень, цінності трансформуються, конкре­тизуються через ланцюжок станів свідомос­ті, що доводять їх до реалізації в процесі діяльності. Основні форми, що вбирають цінності: ідеал, вибір, мета, прагнення тощо.

Ідеал - ціннісна характеристика певного явища у вигляді належ­ного і виконує роль стратегічного орієнтира на шляху досягнення мети. Ідеал не ототожнюється з метою, планом або нормою, тому що ідеал є цінністю. Ідеали виражаються звичайно в емоційно-насичених образах або уявленнях, в яких синтезуються вищі досягнення культу­ри. Зміст ідеалу зв'язаний з прагненням людини до єдності, гармонії, подолання конфліктів і суперечностей.! На відміну від норм, ідеали не стільки результат досвіду минулого, вираження необхідності, скільки передбачення майбутнього, його бажана модель. Мінливості і супереч­ності історії служать людині уроками - не тільки формують людину, але й дають можливість усвідомити себе, свою людську суть і ті ціннос­ті, що їй відповідають. Тому ідеал - найбільш значущий для соціально­го прогресу вид моральних цінностей. Так, ідеал людини або суспіль­ства означає їх опис з позицій прийнятої системи цінностей (наприклад, людина повинна гармонійно поєднувати в собі ціннісні орієнтації на корисну діяльність і внутрішню духовність, суспільство орієнтуватися не на владу над особою та природою, а на співтворчість з ними). Вира­зити ідеал в конкретній системі показників - типова технологічна уто­пія: гармонійна людина повинна знати те й те, уміти те й те тощо.

Кожна епоха висуває свої ідеали, в яких ніби переборюються влас­тиві їй суперечності. Християнський ідеал людини, яка страждає, яка жертвує собою, помирає від рук тих, гріхи яких хоче спокутувати -цей ідеал породжений суперечливістю, роздвоєністю «земної основи» суспільства. Боротьба, конкуренція, антагонізм живлять заздрість, зло­бу, ненависть, зрадництво. Але такі ж суперечності загострюють, ви­кликають у людей жалість, милосердя, почуття вини і докори совісті. Ідеал же природної людини, яка живе в гармонії з природою, щасливої і безтурботної, не обтяженої умовностями культури, також стає ві­дображенням тих суперечностей, що притаманні цивілізації. Почина­ючи з епохи Відродження, на розум людини дедалі більше впливає ідеал, що розвивається всебічно і гармонійно. Кожна епоха по-своєму розуміє такий ідеал. Для сучасності всебічний і гармонійний розвиток особи означає, насамперед, єдність особистого і суспільного, активну участь кожної людини в усіх основних сферах суспільного життя. Життя різноманітне, динамічне і вірогідне, а тому ідеал у формі інструкції -нісенітниця. Інша справа, що, отримавши інформацію про конкретні умови руху до ідеалу, люди мають поставити мету, розгорнути її в план і тим самим конкретизувати ідеал в норму. Гармонія особи складається з єдності духовного і тілесного, розуму і обов'язку тощо. Ідеал - посох людства, орієнтир, мета, наведена розумом у вигляді образу, картини майбутнього. Ідеали - джерела ентузіазму і рушії прогресу.

Ідеали виступають духовним продуктом цілком певного середо­вища, тому-то Карл Маркс вважав необхідним при їх аналізі вихо­дити з дійсного життєвого процесу, життєвого досвіду. Якщо не звести ідеали до фактів, то ідеали залишаться невинними побажаннями, без будь-яких шансів на прийняття їх масою, і, отже, на їх здійснен­ня. На характер і зміст ідеалів впливає весь комплекс суспільних відносин епохи, що визначає суть і основну відзнаку ідеалів різно­манітних соціальних спільностей. Становище і роль соціальних спіль­ностей в системі виробництва і суспільства різноманітні, різнома­нітні і їх інтереси, а також уявлення про належне, бажане, ідеальне. В самому процесі суспільного життя існують різноманітні, часто су­перечливі тенденції, що становлять об'єктивну основу для виник­нення нових, прогресивних ідеалів. Але боротьба за них вимагає від людини великого напруження, енергії всіх духовних сил, волі, мо­ральної стійкості, громадянської мужності, твердості духу. В такому випадку і складність відносин ідеалів і дійсності.

Ціннісні орієнтації є в будь-якій сфері людської діяльності. Суть людини, універсальне і визначальне ядро світогляду, ставлення до міс­ця людини в світі відображають саме ціннісні орієнтації. Зміст цінніс­них орієнтацій (базових або ключових) в різноманітні епохи, у різних соціальних спільностей і особи відрізняються аж до протилежності. Але ціннісні орієнтації - атрибути людини та її ставлення до світу. 'Візьме­мо істину. Істина цілком по-різному пояснюється матеріалістами або суб'єктивними ідеалістами. Індивідуальні плани - спрямованість особи, збігаючись з перспективами соціального розвитку, виявляють цінність людини як активного борця, як творця нових суспільних відносин. Ак­тивність людини формується і проявляється в різних сферах соціаль­ного життя. Зростає значення різноманітних форм спілкування, внаслі­док яких розвивається потреба ставитись до іншої людини, як до цінності. Така потреба у зрілої людини стає внутрішнім мотивом поведінки, визначаючи гуманний характер її помислів і вчинків. Як чудово сказав Йоганн Гете: «гуманність вкладає душу навіть в насолоду, дух — в потребу, грацію — в силу, серце — в велич».