Сторінка
9

Цінності

Історичний парадокс сучасності полягає в тому, що, мабуть, ніко­ли раніше людство не мало потреби в кожному діяльному індивіді, тому що тепер виробничі відносини переходять до ринкової еконо­міки. Конкретне суспільство не може забезпечити зайнятість сотень тисяч здатних до діяльності індивідів, прирікаючи їх на змушене неробство, яке калічить їх духовно і фізично. Відомий філософ Бенедикт Спіноза говорить, що «найнеобхідніший і найкорисніший для людини об'єкт - це інша людина». І якщо Бенедикт Спіноза індивідуалістичний, то цей індивідуалізм, в якому, як і пізніше у Людвіга Фейєрбаха, за «іншою людиною» просвічує «людське суспіль­ство». Соціальна природа взаємозв'язку залишається, але може ста­ти менш очевидною. Виявляється, що «людина - вища цінність», однаково як і «суспільство - вища цінність». Факт суспільної свідо­мості - є моральна цінність.

Сукупність моральних цінностей можна характеризувати як мо­рально-позитивне, як добро. Міжлюдські відносини, що стихійно скла­даються, спочатку відображаються в суспільній свідомості, а згодом закріплюються в нормах і принципах. Таємниця цінності полягає в то­му, що з індивідуальної свідомості цінність невиводима, а розуміння суспільної свідомості як відображення суспільного буття. Звідси, міс­тифікація, наділення форм суспільної свідомості - мораль, релігія, мистецтво - незалежним від світу явищ буттям, конструювання особ­ливого світу цінностей як ідеального і належного в протилежність реальному та існуючому. Вираження «цінність в моралі є суб'єктивне вираження соціального взаємозв'язку». Моральні цінності виявляються похідними, що відображають більш-менш повно, більш-менш адек­ватно те, що є необхідне в самому суспільному бутті, в житті самого суспільства. І в такому сенсі світ цінностей вторинний, похідний, несамостійний, залежить від суспільного буття, тобто виступає як суб'­єктивне вираження соціального взаємозв'язку.

Чим же визначається цінність вчинку? Сам собою факт порятунку життя при всій очевидності не дає підстав для його високої оцінки. Так, якщо засуджений до смерті в'язень намагається покінчити з со­бою, його рятують, поміщають в лікарню, виліковують, а після стра­чують. Така катівська практика відома і в царській Росії, і в фашистській Німеччині, і в Іспанії, і в ряді країн Латинської Америки тощо. Цін­ність акту врятування життя складна, залежить не тільки від загаль­нолюдської моральної норми, де стверджується, що «життя є добро», не тільки від абсолютного, не формального принципу, відповідного рівню абстрактного гуманізму: «людина завжди є мета, а не засіб» -але й від тієї конкретизації, яку така норма одержує в певній системі моралі. Свобода ж, виступаючи усвідомленою необхідністю, стосовно до сфери моралі означає не що інше як усвідомлення необхідності соціальних зв'язків, того, що суспільство потребує у всебічно і гармо­нійно розвиненій особі, а особа - в суспільстві. Поняття моральні цінності має різноманітний зміст для буденної свідомості і для філо­софського мислення. Аналіз людської поведінки, діяльності індивіда, особи дозволяє зрозуміти, що ані людина сама по собі, ані вчинок не є моральна цінність. Людина виступає носієм моральної цінності, а вчи­нок - реалізація моральної цінності. Сама ж моральна цінність є факт суспільної свідомості.

3. Цінності та сучасність

Ціннісні орієнтації можуть формуватися в будь-якій сфері життє­діяльності людини і суспільства. Вищі цінності відображають фунда­ментальні відносини і потреби людей, становлять фундамент індиві­дуального світогляду. Що ж для людини найважливіше, що пояснює на рівні фундаментального вибору, коли визначає свою суттєвість особи. Вищими цінностями виступають: здоров'я, сім'я, любов, свобо­да, світ, війна, держава, праця, істина, честь, свідомість, пізнання, твор­чість тощо. У порівнянні з звичайними цінностями, вищі цінності мають швидше орієнтаційний, аніж регулятивний характер. Вищі цін­ності - це ємні емоційно-образні узагальнення провідних соціокуль-турних орієнтацій, що визначають всі сфери життя людини. Це цін­ності суспільного ладу, спілкування, діяльності, самозбереження, цінності особистих якостей, а також загальнолюдські цінності. Цін­ності визначають зміст існування індивіда, з чого випливає вся його мотивація. Вищі цінності сприяють втягненню людини у вищі інстан­ції, наповнюючи зміст її життя. Потреби в змісті, сенсі життя людини в інтегральному розумінні світу, універсальному з'ясувальному прин­ципі. Без такого внутрішнього ідейного сенсу людина не відчуває своєї цінності, не спроможна керувати творінням самої себе.

Людина без сенсу життя, без вищої мети є засобом для мети інших людей. Адже у кожної істоти є вбудована система поведінки, що допо­магає в найширшому змісті жити. На найпримітивнішому рівні все зводиться до завдання вижити, тобто забезпечити цілісність окремих осіб і всього біологічного виду. Завдання такого механізму, вбудова­ного природою в тваринах, обмежено пошуками їжі, сховища, подо­ланням небезпеки і відтворенням потомства, щоб відвернути зник­нення виду. Для людини мета жити не зводиться лише до простого виживання, але ще й до задоволення певних емоційних і духовних потреб. Тому механізм успіху людини - цінності, допомагають їй не тільки уникати і переборювати небезпеку і здійснювати інші, прита­манні всьому тваринному світу функції, але й творити, створювати поетичні твори, управляти виробництвом, займатися комерцією, до­сліджувати нові горизонти в науці, здобувати спокій духу, удосконалю­ватися - словом, досягати успіхів в будь-якій іншій сфері діяльності, що ототожнюється з уявленням про щасливе і повнокровне життя.