Сторінка
7

Цінності

Філософи Стародавньої Індії, які вчили про злиття індивідуаль­ної і світової душ (атмана і брахмана), відходили від тиснучих умов кастового ладу і шанобливе почуття єднання з світом осягали в ме­дитації. На одному полюсі їх подвоєної свідомості - забобонне пла­зування перед понадприродним, на іншому - причетність до свято­го. Тут-то і розмістилися ціннісні орієнтації. Коли сили людини, суспільства незрівнянно малі у порівнянні з природою, а людина ще не усвідомила себе особою, то в таких умовах ціннісні орієнтації зосереджуються на понадприродному. Такий стан характерний для розвитку людства від первісного суспільства до епохи Відродження. Виділення ж особи з суспільства і певний рівень рефлексу, тобто уміння піднятися над тим, що особа робить і як мислить, характерно в ситуаціях, коли реальне життя незадовільне, але є можливість пі­ти від нього в свій внутрішній світ, відчути велич внутрішньої сут-тєвості світу, трактуючи її як Бога, абсолютну ідею та ін. Тлумачен­ня потойбічний світ з позицій матеріалізму виявляється лише по ту сторону кінцевого рівня реальності, орієнтація на нього стає як орі­єнтація на святість, самоцінність єдності світу, відчуття себе люди­ни мікрокосмом, складником світової природної і культурної єднос­ті, поглянути на світ не тільки як на майстерню для людини, але й як на храм, де все святе саме по собі. Всередині кожної людини -величезний склад минулих образів і почуттів, пам'ять про невдачі і перемоги, подібно записам на магнітній стрічці, почуття і образи людини вигравірувані в мозку. Є тут історії зі щасливими і з нещасливими кінцями, і людина може вибрати з таких, що можуть знов «програти», перетворювати цінності.

Проблема співвідношення моральних цін­ностей людини з тенденціями соціально-еко­ номічного розвитку суспільства завжди од­на з найважливіших. В сучасних умовах це не тільки теоретична проблема. Майбутнє наступає навальне. Бурхливий розвиток засо­бів транспорту, зв'язку і культурного спілкування, почастішали і поглибили людські контакти - між окремими людьми, країнами і кон­тинентами. Тенденції змінюють облік суспільства і можуть потягти за собою радикальну перебудову всієї системи людських цінностей. Цінності, будучи зумовлені соціальними відносинами, зв'язками та­кож з природними нахилами людини, з її природою, з потребою в самозбереженні і самореалізації.

Моральний ідеал виникає в свідомості людини як результат оцінки життя, відбору з усіх життєвих вражень того, що близьке її інтересам, що сприяє досягненню мети. І людина не просто проявляє своє ставлення до життя, а визначає ступінь важливості, корисності, обов'язковості і приваб­ливості тих якостей і властивостей людських відносин, що включаються в ідеал. В ідеал особи входять ті якості, що схвалюються людиною, виклика­ють захоплення поведінкою, способом життя, характером іншої людини, бажанням бути схожою на неї, наслідувати її приклад, прагнути виробити такі якості в собі. В щоденнику загиблого в експедиції в Саянах журналіста Віктора Головинськогс відображається шлях його морального розвитку, самовиховання за обраним ідеалом. Вперше журналіст ідеал намітив в шістнадцять років: ідеал - Джек Лондон, Михайло Лєрмонтов і Микола Островський. В Миколі Островському його привертають упевненість і від­даність ідеалам, сила волі, і журналіст помічає: «хоча б частину його волі -вже щастя для людини». І тут же самооцінка: «перед ним я - убозтво». Виникає тривке прагнення, завдання виховання в собі необхідних, але поки відсутніх вольових якостей. Великий вплив па журналіста мав Джек Лон­дон. Достоїнства Мартіиа їдена бачить в активному ставленні до життя, в прагненні виховати себе. І журналіст підсумовує: «Треба боротися, праг­нути, перемагати, мучитися, страждати, трудитися, досягати успіхів, не заспокоюватися - тобто жити». Але згодом журналіст переоцінює «іде­альність» Мартіна їдена, виділяє головне у всьому образі привабливої, але егоїстичної людини, яка все в житті робить для себе, заради успіху, грошей, слави. І журналіст, розуміючи суть моральних відносин між людь­ми, робить висновок: «В людському житті найголовніше не свобода, го­ловне - зв'язок з людьми, почуття потреби людям». А подивившись фільм «Олександр Матросов», журналіст записує: «Вразила більше всьо­го доброта людини. От чого у мене немає». І журналіст багато міркує про, любов до людей, як про важливу моральну якість особи. Любити лю­дей - це означає уміти ставити себе на місце іншої людини, уміти жити її думками і болем, вибачити їй те, що вибачив би собі, допомогти їй так, як допоміг би собі, без благодійності, а, природно, всіма силами.

Мета життя і моральний ідеал допомагають формувати уявлення про ба­жаний спосіб життя. «Все, що робиш, роби добре». Це ідеал. Ідеали потрібні для того, щоб спонукати особу слідувати на практиці прийнятому зразку.

Розумова досконалість, що спроектувалася в майбутнє, повинна стати метою діяльності, а ідеал стає обов'язковістю, робить всю систему поведінки людини надійнішою, дасть можливість прогнозувати її позицію в різноманітних ситу­аціях і конфліктах. Дійсність може дуже сильно відрізнятися від ідеалів, в ній тяжко знайти можливості для їх реалізації, але це тільки посилює віру в необхідність перетворення життя. Згадуючи про ув'язнення в одній з най­страшніших, жахливих тюрем Німеччини - Моабіт, на дверях якої написано: «Залиш надію, всяк сюди входящий», Георгій Димитров писав, що йому допомогла вижити, вистояти віра в ідеал, і не можна жити без ідеалу. Мо­ральні цінності - продукт і елемент людської культури; підносять людину над світом живої і иеодухотворепої природи.

Цінності - це частина самої людини, щось надто близьке і безпосе­реднє, що переживається людьми, жодне визначення не передасть до кінця той зміст і те значення, що зв'язується зі словом цінності.

. На крутому повороті перекинувся в ставок переповнений автобус. Мо­лодий міліціонер, який випадково був поруч, дванадцять разів поринав в крижану воду і врятував дев'ять пасажирів, кожного разу ризикуючи життям.

. Мчить поїзд, а два малюки, перелякані, утікають від нього, в розгуб­леності забувши збігти з рельсів. Матрос, який йшов вздовж лінії, встиг зіпхнути малюків з насипу, але сам одержав «дотичний» удар і на все життя залишився інвалідом.