Сторінка
5

Цінності

Людина встановлює свої відносини з сві­ том і іншими людьми за нею ж обраними методами і засобами, пізнаючи об'єктивну реальність, націлюючи пізнання і усвідомлення величі істини, прагнучи до розуміння суб'єк­тивної реальності існування інших людей і соціальних спільностей, орієнтуватися на цінність правди'ІХарактерно, що відмінність між розумінням і пізнанням в тому, що пізнання формулює знання про об'єкт, а розуміння припускає співпереживання, входження у внут­рішній світ, в цінності іншого суб'єкта. Існує думка, що істина - у вигляді матеріалістичного світогляду, життєвої і художньої правди, соціальної і природничонаукової теорії - або взагалі не має жодного ставлення до моральності, або ж діє на неї негативно. Всі релігійне налаштовані люди вважають, що, відмовившись від віри в Бога і безсмертя душі, людство впадає в моральний песимізм^)3никнуть відмінності між доб­ром і злом, правдою і неправдою, зникнуть взаємні людські прив'яза­ності, і людьми опанує моральний параліч^ІТут - прагнення довести, нібито без релігії немає моралі, нібито матеріалістичний світогляд виключає моральні обов'язки і високі моральні збудження. Але чи так це? Хіба історія не свідчить про те, як, пориваючи з вірою в Бога, люди не втрачали своїх моральних достоїнств. Навпаки./Істина - це певна властивість людського знання. Все людське пізнання, всі науки спрямовані на її досягнення. Тільки істинне знання служить людині могутнім знаряддям перетворення дійсності. В протилежність істині, помилка, омана становлять невірне, ілюзорне, перекручено-фантас-тичне відображення об'єкта в свідомості людини того, що називається абсолютною істиною. Знання, яке в основному хоча й вірно відобра­жає дійсність, однак відрізняється неповнотою, незавершеністю, нази­вається відносною істиною. Єдність істини та її розуміння дозволяють створювати ідеальні проекти і програми, основані на знанні об'єктив­ної реальності і відповідних цінностей суб'єктів. Це ідеальне створен­ня майбутнього, цінність творчості, що реалізувалася.

[Природно, основні цінності в житті людини і суспільства: істина, користь розуміння, красота, добро, творчість, мудрість, правда, свя­тість, а також свобода, справедливість, причетність. }

2. Типи ціннісних орієнтацій

Виділяється три основних типи ціннісних орієнтацій, що створю­ють зміст життя. Ціннісні орієнтації в різні епохи і в різноманітних суб'єктів діяльності зумовлюються традиціями, що склалися, соціаль­ними умовами і власним вибором: орієнтація на саму себе, орієнта­ція на суспільство і орієнтація на потойбічний світ.

Орієнтація людини на саму себе, захоплення особистим життям і розчарування в усьому, що виходить за її межі ~ супроводжує епохи занепаду, доти якийсь черговий захід світового масштабу не виправдав надій (скептицизм і епікурейство після розпаду імперії Олександра Македонського, вульгарний гедонізм, за яким сенс життя, добро зво­дяться до насолоди в епоху розпаду Римської імперії). Творче праг­нення до мети, що уявляється саме для людини важливою як резуль­тат глибоко відчутих потреб, бажань і обдаровання, приносить щастя і успіх тому, що в такому випадку людина функціонує так, як і по­трібно. Адже людина від природи істота постійно спрямована на якусь мету. І оскільки людина створена саме такою, вона не може бути щасливою, якщо не функціонує так, як їй визначено природою, тобто цілеспрямовано. Справжній успіх і істинне щастя не тільки йдуть пліч-о-пліч, але й доповнюють і посилюють одне одного.

Суворим, безжалісним вчителем може виявитися повсякденне жит­тя. Киньте людину в воду, де глибоко, і жорстока необхідність зму­сить її пливти. Але той же самий експеримент може привести до того, що людина все-таки потоне. З багатьох молодих хлопців військова служба робить справжніх чоловіків, але й немале число серед них ро­бить тяжкими невротиками. !Вже давно визнано - успіх супроводжує успіху. Люди навчаються на власних успіхах і помилках в житті. Па­м'ять про минулі вдачі відіграє роль банку інформації, що придає лю­дині впевненість у власних силах і хисті при вирішенні чергового завдання або проблеми. Але звідки черпати спомини про успіхи, як­що в минулому суцільні невдачі? Така ситуація в якійсь мірі порівня­на з становищем молодої людини, яка не може отримати роботу через відсутність досвіду, який молода людина не спроможна придбати, то­му що не може отримати роботу. Доведено, що нервова система люди­ни не спроможна відрізнити фактичну ситуацію від ситуації, яскраво і в деталях створеної уявою індивіда.

І Важливо зміцнення певності в своїх силах, успіхах в професійній діяльності тощо. Для підвищення шахової майстерності, в закиданні м'яча в баскетбольний кошик, для вдосконалення ораторського мис­тецтва, подолання страху в будь-якій ситуації, а також успіхів взагалі в будь-якій мислимій життєвій ситуації, в якій успіх зв'язаний з на­копичуванням досвіду.(Змінивши уявлення про свою зовнішність, лю­дина в усіх випадках змінює саму себе - індивідуальні якості поведін­ки, - а інколи навіть таланти і хист. Нові знання нерідко приходять з боку: не від фахівців, а від осіб, лише побічно зв'язаних з науковою сферою. Адже Луї Пастер не був доктором медицини, брати Райт не фахівці в аеронавтиці, а лише механіки по ремонту велосипедів. Як­що залишатися до кінця точним, то й Альберт Ейнштейн математик, а не фізик. Однак його відкриття в математиці зробили повний пере­ворот в усіх теоріях, що найбільш завзято відстоювали фізики. Пані Кюрі - фізик, а не лікар, але принесла багато надзвичайно корисного медицині. Образ власного Я - ключ до особи і поведінки. Образ влас­ного Я визначає і рамки можливостей людини - те, що людина спро­можна або не спроможна зробити. Розсуваючи кордони образу, лю­дина розширює для себе й сферу можливого. Вироблення адекватного, реалістичного уявлення про саму себе ніби наділяє людину підвище­ним хистом, новими талантами, буквально перетворюючи невдачі в ус­піхи. Є незаперечні факти про наявність в житті так званих типів людей, які досягають успіхів, і невдах, щасливих і нещасливих, здебіль­шого здорових і схильних до захворювань. Психологія образу власного Я кидає світло на концепцію позитивного мислення - і що ще важли­віше, пояснює, чому позитивне мислення в одних випадках дає пози­тивний результат, а в інших ефект відсутній. Справа в тому, що пози­тивне мислення проявляється тільки тоді, коли співпадає з уявленнями людини про себе. Якщо такого збігу немає, потрібно змінити саме уявлення. Мозок людини, вся нервова система діють цілеспрямовано, за принципами здійснення особистої мети, функціонують як розкішний, «спрямований на задану мету механізм», як свого роду внутрішня авто­матична система поведінки, що працює на людину, як «механізм успі­ху» або «механізм невдач», залежно від того, як людина управляє ним і що встановлює йому мету.