Сторінка
1

Політичні системи суспільства

Одним з важливіших елементів життєдіяльності суспільства є по­літика. Філософ Стародавньої Греції Платон говорив: «Політика -мистецтво, яке прямим плетінням з'єднує права мужніх і розсудли­вих людей, об'єднуючи їх життя однодумністю і дружбою і створю­ючи найпрекраснішу, ніжнішу з тканин». Політика є мистецтво мож­ливого. Лексикограф Володимир Даль відмічав: «Політика - наука державного управління». Філософ Річард Лафоллет говорив, що «по­літика - це економіка в дії».

Природно, життя людини завжди виступало і виступає життям політичним. Можливо, тільки первісні племена вільні від політики. Та навіть спільне полювання, не кажучи уже про міжплемінні кон­такти, в чомусь мали політичний характер. Спільне ж життя суспіль­ства, всі його сторони: праця, побут, дозвілля, соціальна активність - пройняті політикою, забарвлені в політичні тони. Повсюди в людсь­ких відносинах можна виявити політику, але не все, мабуть, можна звести до політики в політичних відносинах. Політика як соціальне явище має відносну самостійність і її розвиток відбувається на основі власних об'єктивних закономірностей. Пізнати політику як соціальне явище можливо тільки у взаємодії з іншими явищами і процесами політичної сфери суспільства, системами суспільних відносин.

1. Сучасні теорії політичної системи

Політичні системи - це складова невід'єм­на частина соціальної системи суспільства з її елементами і взаємозв'язками, з іншими соціальними системами та ін. Саме поняття, суть політичної систе­ми допомагає розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, визначити місце і роль самої політики в суспільстві. Соціолог Макс Вебер підкреслював, що політика охоплює всі види діяльності в суспільстві: владу, управління державою та ін. Багатомірність - характерна риса і особливість будь-якої співдружності людей. Різні галузі знань вивчають різні аспекти суспільної взаємодії - економічної, соціальної, юридичної, культурної. Особливість соціальної фі­лософії полягає в тому, що соціальна філософія вивчає політичні про­цеси і політичну систему суспільства, на зміст якої опосередковано впливають соціальні, економічні та духовні реальності життя суспіль­ства. Поняття система допускає взаємозалежність в середині єдиного організму існуючих в суспільстві структур (політичних і соціальних інститутів) і дій (поведінка людей, різних соціальних спільностей, ко­лективів в процесі вироблення, прийняття і реалізації політичних рі­шень та ін.). Поняття політична система відображає політичну діяль­ність, підкреслює системність політичного життя.

Система - сукупність взаємозв'язаних компонентів, що утворю­ють стійку цілісність, яка має певні інтегративні властивості, особли­вості і внутрішні закономірності. Будучи однією з форм соціального руху матерії, політична система тісно зв'язана з особливою формою діяльності людей - політикою. Система політична - складна розгалу­жена сукупність різних політичних інститутів, соціально-політичних спільностей, форм взаємодії та взаємовідносин між ними, в яких ре­алізується політична влада, регулюються взаємовідносини соціаль­них спільностей, верств, класів, націй, держав і забезпечується існу­вання суспільства за певним соціальним порядком, стабільністю. Політична система, відрізняючись від інших систем суспільного жит­тя, бере активну участь у вирішенні загально-соціальних завдань: інтег­рація суспільства, розподіл матеріальних і духовних цінностей; здій­снює монополію на примус в межах суспільства і використання з такою метою соціального апарату та ін. Введення поняття політична систе­ма в філософію і широке розповсюдження в середині XX ст. стало реакцією на емпіризм і незрівнянність політичної картини світу.

В середині 50-х років XX ст. біхевіоріальний підхід до аналізу політики, а також ви­користання системного і структурного фун­кціонального методів в дослідженні і визна­ченні суті політики і політичних відносин відкрили можливості роз­робки і формування теорії політичної системи. Тоді ж поява таких підходів і методів аналізу політики, політичних відносин, політичних процесів, визначення політичної системи і її суті викликало своєрідний протест філософів, соціологів, політологів в США і ряді країн Європи.

З позиції біхевіоризму вважалось: політика - дія людей в полі­тичному житті, а не різні види політичних інститутів і владних струк­тур, через які діють люди, і, по-перше, розглядалась політична пове­дінка особи, соціальних спільностей - основний об'єкт політики; по-друге, для розкриття суті і змісту політичної діяльності особи, соціальної спільності широко використовувались статистичні і кіль­кісні формулювання, і, по-третє, розроблялись теорії, що здатні з'я­сувати політичні події, явища, розкрити їх зміст, спрямованість то­що. Для дослідження політики, політичних відносин, визначення і розкриття суті поняття політична система в межах підходу з пози­цій політичної поведінки людини широко використовується систем­ний і структурно-функціональний методи. В соціальну філософію системний аналіз введений американським соціологом Толкоттом Парсонсом, який, запозичуючи ідею системи з біології, теоретично роз­робляє соціальну систему, визначаючи її чотири основні функціо­нальні елементи, що забезпечують збереження і виживання будь-якої системи. По-перше, адаптацію - специфічну різновидність взаємодії політичних суб'єктів з середовищем, в результаті і в ході якого відбу­вається пристосування його вимог до навколишньої обстановки від­повідно з умовами здійснення його політичних функцій. Функцію адаптації в соціальній системі забезпечують і економічні відносини. По-друге, досягнення мети. Функцію досягнення мети забезпечують політика, політичні відносини. По-третє, інтеграція, тобто об'єднан­ня окремих розрізнених, різноманітних компонентів, наявність упо­рядкованості безконфліктних відносин між соціальними діячами-індивідами, соціальними спільностями, організаціями, об'єднаннями, державами та ін. Функцію інтеграції забезпечують правові інститу­ти, владні структури, норми права і звичаї. По-четверте, підтриман­ня моделі соціальної системи. Функція підтримання моделі забезпе­чується системою вірувань, мораллю, органами соціалізації (сім'я, інститути освіти, здобутки духовної і матеріальної культури тощо). Звичайно ж, підтримання моделі соціальної системи розглядається відповідно з діями функцій.