Сторінка
17

Політичні системи суспільства

Президентська влада поділяється на ряд форм. По-перше, форма президентства, що визначається безпосереднім обранням президента скритими загальними виборами. Тут-то реалізується принцип волеви­явлення народу, внаслідок чого забезпечується досить високий рівень демократизму, тому що обрання президента залежить від максималь­но можливого прямого волевиявлення людей; гарантується обрання президентом найпопулярнішого і авторитетнішого політичного ліде­ра; реалізується незалежність завоювання посади президента від ін­ститутів законодавчої влади, що посилює міцність поділу влади, за­безпечує авторитет президентської влади. Але в таких умовах виконавча влада набуває не тільки незалежність, але й певні переваги над зако­нодавчою владою і створюється прецедент домінування глави держа­ви в системі державного управління. По-друге, форма президентсько­го правління, що передбачає обрання президента в декілька етапів. На початковому етапі загальними виборами обираються виборщики (електори), а потім висловлюється компетентна думка виборщиків про того або іншого кандидата в президенти. Така форма президентс­тва дещо ускладнює процедуру обрання самого президента, але обері­гає президентство від випадкового емоційного вибору. Нарешті оста­точне рішення за компетентними виборщиками. По-третє, форма президентського правління, що передбачає обрання президента опо­середкованими виборами. В одних випадках вони відбуваються з учас­тю парламенту, як в Швейцарії, Туреччині і ряді незалежних держав співдружності. Є й інші форми президентського правління. Вони встановлюються недемократичним шляхом, зв'язані з позаконституційними методами завоювання президентської посади (військові пе­ревороти, двірцеві інтриги, змови та ін.), коли використовуються політична нестабільність та інші обставини, що складаються в краї­ні. Саме в ряді країн Африки, Латинської Америки президентська влада встановлюється недемократичне. Президент кожної країни має певний обсяг компетенцій та повноважень, здійснює управлінську діяльність, виконує специфічні функції тощо. Серед форм помірної президентської влади є система президентства в Україні. Для форми помірної президентської влади характерно: президент є глава держа­ви, головнокомандуючий збройними силами, призначає за згодою парламенту і зміщує главу уряду, призначає міністрів тощо. Проте президенту доводиться рахуватися з незалежністю і автономією ре­гіональної виконавчої влади, яка може самостійно вирішувати бага­то питань і проблем господарської і соціальної діяльності. Система президентства в Україні введена на початку 90-х років.

Поняття громадянське суспільство бере по­чаток від ідеї античного полісу. Філософи Стародавньої Греції розглядали громадянсь­ке суспільство і політичне суспільство або державу як синоніми. Та­кий підхід до визначення поняття громадянське суспільство і полі­тична держава зберігся практично до XVIII ст. Проте з переходом від Середньовіччя до нової історії почалося формування громадянського суспільства. Починаючи з XVIII ст. поняття громадянське суспільство визначали суспільні, а в вузькому розумінні, майнові відносини, що визначали сукупність суспільних зв'язків як щось зовнішнє у став­ленні до індивідів, як середовище, де розгортається їх діяльність. В ан­тичну епоху філософи Сократ, Платон та ін. висунули ідею природ­ного права, тобто ідеального, незалежного від держави права, що випливає нібито з розуму і природи людини. В XVII-XVIII стст. прихильники вчення про природне право - Гроцій, Спіноза, Локк, Руссо, Монтеск'є, Гольбах, Кант, Радищев та ін. використовували його для критики феодалізму при обґрунтуванні природності та розумності буржуазного суспільства. Ставилось питання про свободу особи як громадянина суспільства, незалежно від держави, від суспіль­ства, що існувало уже у природному стані і передувало державі, вва­жали, що громадянське суспільство - сукупність відносин громадян до держави. Природно, вважалось, що в громадянському суспільстві лю­дині, індивіду законом гарантується вільний вибір форм його еконо­мічного і суспільного буття, утверджуються загальні права і тут не­має монополії одного світогляду, панує свобода совісті та ін.

Особлива заслуга в розробленні теорії громадянського суспільства належить Георгу Гегелю, який вважав громадянське суспільство систе­мою потреб, що базується на приватній власності, майнові і станові відносини, систему правових відносин. Георг Гегель розглядав грома­дянське суспільство як сферу матеріального, економічного життя та діяльності людей, вважав громадянське суспільство взаємозв'язаною сис­темою соціальних спільностей людей, інститутів, приватних осіб, вплив яких регулюється громадянським правом і яке прямо не залежить від політики держави. Громадянське суспільство внутрішньо суперечливо. Багаточисельні його складові часто неспівставимі, не порівнювальні, нестійкі, зазнають конфліктів. Йде постійне протистояння, зіткнення приватних інтересів. Вирішення суперечностей можливе лише з допо­могою держави. Держава є виразником абсолютної ідеї, світового духу. Якщо ж держава є відображенням загального духу, то держава і є ви­щою і найбільш загальною формою людського співжиття, а тому всі інші форми суспільної організації підкоряються їй. Ідеалізм Георга Гегеля проявляється тут у визнанні залежності громадянського суспільства від держави, що вважалась істинною формою об'єктивного духу, тоді як громадянське суспільство є лише кінцевою формою духу. Поняття гро­мадянське суспільство використовує і Карл Маркс. На думку Карла Маркса, під громадянським суспільством розуміється організація сім'ї, станів, класів, соціальних спільностей, відносин власності і розподілу, взагалі форми і способи існування і функціонування суспільства, спра­вжнього життя і діяльності людини. На відміну від Георга Гегеля, який основою всього розвитку вважав світовий дух, абсолютну ідею, а до громадянського суспільства ставився як до кінцевої форми духу, Карл Маркс доводить, що саме громадянське суспільство становить першоос­нову будови людського співжиття і життєдіяльність громадянського суспільства є головною рушійною силою історичного прогресу. У листі до Анненкова (28 грудня 1846 р.) Маркс писав: «Візьміть певну ступінь розвитку виробництва, обміну та потреб, одержите певний суспільний лад, певну організацію сім'ї, станів або класів - словом, певне грома­дянське суспільство. Візьміть певне громадянське суспільство і ви одер­жите певний політичний лад, що є лише офіційне відображення грома­дянського суспільства». Згодом не досить чіткий термін громадянське суспільство Карл Маркс замінює чіткими поняттями: економічна струк­тура суспільства, економічна база, спосіб виробництва та ін. Структура громадянського суспільства, історично обумовлена загальною об'єктив­ною закономірністю, охоплює особливі форми та відносини виробництва, класовий поділ, правові механізми, що захищають власне політику.