Сторінка
9

Політичні системи суспільства

В демократичних суспільствах держава як провідний інститут політичної системи зосереджує максимальну політичну владу. Дер­жава, політичні партії і групи інтересів автономні і успішно реалі­зують свої функції. Політичні партії і групи інтересів впливають на формування державних і владних структур, корегують політич­ну мету, спрямовують політичний розвиток суспільства. В автори­тарних та тоталітарних суспільствах політичні інститути створені для відображення і репрезентації інтересів людей, які входять до них. Політичні партії суворо підкорені правлячій еліті та бюрокра­тичному апарату, їх природні функції деформовані. Виступаючи представником всього суспільства, володіючи сувереном, тобто вер­ховенством влади в межах території країни, держава діє самостій­но. Існування державної влади знаходить відображення в чиновни­ках, армії, адміністрації, органах правосуддя та ін. Держава соціальна орієнтована організація політичного панування, поєднуюча сила ци­вілізованого суспільства. Держава характеризується як всеохоплююча, універсальна політична організація суспільства. Відповідно ди­ференціюються завдання і функції держави. З одного боку, держава є виразником інтересів та волі економічно панівної верстви, обері­гає її становище в суспільстві, охороняє умови використання всіх ресурсів, людських, матеріальних, природних в інтересах розвитку суспільства, всіх його членів, утримує непокірних, що чинять опір і дбає про своєчасне усунення соціальних суперечностей, а з друго­го, - держава - офіційний представник громадянського суспіль­ства, здійснює реалізацію зональних справ, що випливають з при­роди будь-якого суспільства. Природно, держава виконує дві групи функцій, їх співвідносний в діяльності держави не залишаються раз назавжди даним, становим, а залежать від природи суспільства і дер­жави, від конкретно-історичних умов.

Політичний інститут політичної системи суспільства - політичні партії - репрезен­тують інтереси частини народу і ставлять метою їх реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні. Групи інтересів - найрізноманітніші, організовані групи людей: профспілки, молодіжні і жіночі рухи, творчі спілки і об'єднання, етнічні і релігійні спільності, організації ветеранів вій­ни, асоціації підприємців і фермерів, які мають певну мету і вимоги до політичної влади, що стають причиною їх колективних дій. Ха­рактерним для всіх політичних партій суспільно-політичних та ін­ших об'єднань людей є те, що вони представляють об'єднання лю­дей, зв'язаних спільними інтересами, прагненням досягти реалізації ідей, поставленої мети. Вважають, що суспільно-політичні організації, стаючи політичною партією, ставлять метою реалізацію програми або переходу до влади, або впливати на владу, брати участь у справах держави, визначати форми і напрямки її діяльності. Звідси виплива­ють і основні функції політичних партій і суспільно-політичних об'єд­нань і формувань: по-перше, з'ясувати формування суспільної, гро­мадської думки, впливу на неї з метою залучення більше прихильників своїх програм і поглядів, з'ясування формування і обґрунтування ін­тересів великих соціальних спільностей, визначення мети і завдань, принципів, засобів досягнення мети та реалізації завдань; по-друге, боротьба за владу на всіх рівнях, за можливість впливати на владні структури, участь в усіх формах державної влади, в формування внут­рішнього та зовнішнього політичного курсу; по-третє, політичне ви­ховання частини або всього суспільства, підготовка і висування кад­рів для державного, партійного, профспілкового апарату.

Звичайно ж, політичні партії здійснюють певний вплив на прий­няття органами державної влади та управління політичних рішень, нормативних актів держави та ін. Політичні інститути забезпечують відтворення, стабільність і регулювання політичної діяльності в сус­пільстві, збереження ідентичності і політичної спільності, незважаю­чи на зміну її складу, посилюють соціальні зв'язки і внутрігрупову згур­тованість своїх членів, заохочуючи бажане і викоріняючи поведінку, що відхиляється від норм. Політичні інститути - важливе джерело соці­альних і політичних змін - створюють багатоманітні канали політич­ної активності людей, соціальних спільностей, груп, індивідів, форму­ють альтернативи соціального та політичного розвитку суспільства. Багатоманітність політичних інститутів визначається диференціаці­єю політичної діяльності і політичної влади на різні види. За характе­ром мети виділяються політичні інститути законодавчої, виконавчої і судової влад, кожному з яких властива багатофункціональність, пар­ламент зокрема вирішує завдання виконавчої влади, уряд здійснює певні види законодавчої діяльності та ін. За питомою вагою і значи­містю політичної діяльності виділяються власне політичні інститути, орієнтовані на здійснення політичної влади, вплив на неї, і соціальнеполітичні інститути (суспільно-політичні рухи), що задовольняють не тільки політичні, але й соціальні інтереси, а також духовні потреби -в спілкуванні, самоутвердженні, активності та ін.

Одна з сфер політичної системи - політич­ний режим - сукупність форм і методів здій­снення політичної влади, що відображає рівень політичної свободи в сус­пільстві. Французькі дослідники Анрі Оріу, Моріс Дюверже та інші схильні ототожнювати поняття політичний режим з поняттям полі­тичної системи, але інші політологи (Девід Істон, Габріель Алмонд, Віктор Пазенок, Тамара Лебедєва та ін.) тлумачать його як форму правління. Політичний режим відрізняється великою мобільністю в по­рівнянні з відносно консервативними політичними інститутами і за­лежить від співвідношення соціально-політичних сил і політичної си­туації. Політичний режим визначає характер змагання за політичне лідерство, що може бути відкритим (вільна конкуренція на виборах), закритим (опозиція заборонена, зміна керівництва здійснюється шля­хом кооптації, дотримання насилля) або проміжним (наявність уга­мованої і адаптованої до режиму опозицій), рівень політичної учас­ті - вузький (правління небагатьох і виключення мас з політики) або широкий (забезпечення масам можливості впливати на політичні рі­шення, цінності та пріоритети політичного керівництва, що розташо­ване в діапазоні консерватизму, реформізму, адаптаційності з збере­женням привілеїв правлячої еліти до революційності та ін.) і складають нормативно-регулятивну сферу в структурі політичної системи. Нор­ми - основні правила участі громадян в усіх типах політичного проце­су. Норми поділяються на два типи: норми - закони і норми - звичаї. В демократичних суспільствах участь громадян в політиці через полі­тичні партії та різноманітні об'єднання і організації людей за інтере­сами стало звичною нормою політичного життя. Тут же влада приді­ляє увагу всім вимогам громадян, що намагаються по можливості їх реалізувати практично, і все це стало звичним. Саме форму політич­ної системи, всередині якої оперують і реально діють норми - закони, багато в чому визначають норми - звички.