Сторінка
14

Фінансові аспекти тіньової економіки

Цим кодексом мають бути чітко визначені права і обов'язки, функціонально-організаційна компетенція відповідних органів державного (галузево-регіонального) управління та регламентовані їх взаємовідносини і адміністративна субординація та відповідальність за кінцеві наслідки діяльності. До нього повинні ввійти законодавчі акти, що регулюють діяльність Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, міністерств, державних комітетів, адміністрацій, агентств, а також регламенті норми щодо правовідносин у сфері управління державним сектором економіки, насамперед казенними підприємствами, установами та організаціями.

Виконання названих правових заходів дозволить не тільки надійно захистити казенну форму власності від зазіхань криміналу, а й затвердити справжню рівність усіх форм власності, тобто сприятиме подальшому відновленню процесу цивілізованого ринкового реформування в нашій країні.

Запорукою успіху в боротьбі з "чорною" економікою в Україні повинні стати виваженість, послідовність, рішучість і невідкладність дій відповідних державних структур і населення щодо цього негативного явища в нашому суспільстві.

Наявність значних правових прогалин призводить до того, що навіть такі кваліфіковані міжнародною практикою злочини, як "відмивання брудних" грошей, штучні банкрутства та різноманітні фінансові афери, внаслідок яких порушуються права громадян і ринкових партнерів, здебільше до цього часу кримінальним злочином в Україні ще не вважаються. Останнє є вкрай соціальне небезпечним чинником, що генерує зростання "чорних" видів економічної діяльності.

Підприємницька діяльність об'єктивно потребує постійного нарощування величини авансового капіталу, оскільки її головним рушійним мотивом і головним стимулом є прибуток, що збільшується головним чином за рахунок розширення обсягів та підвищення ефективності економічної діяльності.

Протиправний "бізнес" не є винятком і також постійно прагне до нарощування свого капіталу. Світова практика засвідчує, що доходи, які отримуються у цій сфері "діяльності", беруть свій початок переважно у вигляді грошової готівки. Тому, маючи значні суми грошової готівки (як в

національній, так і іноземній валютах), правопорушники, що діють в країнах із ринковою економікою, практично обмежені в можливості легально проводити значні готівкові операції, здійснювати вкладення та інше, не викликаючи підозри у відповідних державних органів та громадськості. В цих умовах вони намагаються створити "законні джерела" для легалізації капіталів, що були отримані незаконним шляхом.

Для здійснення цієї мети "чорним" бізнесом відпрацьовані спеціальні

механізми. Для цього "брудні" гроші або розміщуються на рахунках в банках, а далі інвестуються в легальні підприємства, або вивозяться контрабандою чи переміщуються за межі країни іншими шляхами. Там вони об'єднуються із доходами від законного бізнесу, переводяться із одного рахунку на інший за допомогою серії складних банківських операцій, розрахованих на те, щоб замаскувати сліди незаконних доходів, та ін.

Зазначені дії за кордоном отримали назву "відмивання" грошей. Їх можна визначити як процес, під час якого "брудні" гроші (головним чином готівка), які отримані внаслідок протиправних, суспільне небезпечних дій, пропускаються через банківську та фінансову систему таким чином, що вони перетворюються в "чисті" гроші, тобто їм надається вигляд цілком легітимних доходів, і правоохоронні органи втрачають можливість встановити особу, що є ініціатором кримінальної угоди, або визначити першоджерело злочинного походження цих коштів.

Загальна нерозвиненість і недосконалість правової інфраструктури, що регулює кредитно-банківську систему України сприяє поширенню "тінізації" та криміналізації вітчизняної економіки.

У програмній доповіді Президента України "Шляхом радикальних економічних реформ", якою визначались основні засади економічної та

соціальної політики стосовно стану системи правового забезпечення функціонування банківської системи України, було зазначено: "Для врегулювання основних засад банківської діяльності необхідно за підрахунками фахівців понад 20 законодавчих актів. Ми ж маємо лише один Закон "Про банки і банківську діяльність", значна частина положень якого не має прямої дії.

Як наслідок, процес реформування банківської системи набув стихійного характеру. Вкрай обмеженими виявилися можливості впливу на цей процес і Національного банку. Катастрофічне нарощування масштабів поза банківського грошового обігу, численні порушення, що мають місце в банківській сфері, свідчать про те, що НБУ і держава ще не опанувала необхідними важелями регулювання цієї ключової сфери економіки".

За умови фактичної відсутності правової інфраструктури, вкрай необхідної для цивілізованого функціонування банківської системи, вона у своїй діяльності керується більш ніж 500 нормативними підзаконними актами, що були прийняті Національним банком України протягом останніх п'яти років.

Поширенню цього явища, пов'язаного із "відмиванням" грошей, значною мірою сприяє закритість кредитно-фінансових установ, банківська таємниця вкладів. Внаслідок цього торговець наркотиками або інший суб'єкт кримінального середовища отримує можливість не тільки переміщувати гроші по всьому світові, але й "легалізувати" їх.

За законодавством України "відмивання брудних грошей" не є кримінальним злочином. Тобто в нашій країні немає спеціальних законодавчих актів, які безпосередньо націлені на боротьбу із "відмиванням" грошей, тому і правова відповідальність за такі дії відсутня. Саме тому можна стверджувати, що в Україні, де створені найсприятливіші умови, поширюється процес "відмивання брудних грошей" як вітчизняного криміналітету, так і міжнародної мафії. У зв'язку з цим природно постає питання щодо того, чи можна використовувати нашу існуючу базу законів для обмеження цього небезпечного явища. Для відповіді на ці питання необхідно співставити вимоги закордонного (передусім американського) законодавства, із вітчизняним в частині надання установами банківської системи звітів, зберігання обліково-звітної документації та подання інформації щодо взаємовідносин з іноземними фінансовими організаціями державним контрольним та правоохоронним органам.