Сторінка
4

Фінансове забезпечення бюджетних установ

Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи, таким чином, загальнодержавну інформаційно-обслуговувальну систему єдиного казначейського рахунка, яка виконує облік всіх здійснюваних на ньому операцій і дає можливість Головному управлінню Держказначейства мати в реальному режимі часу інформацію про:

· баланс єдиного казначейського рахунка , отриманий як результат здійснення операцій на всіх бюджетних рахунках єдиного казначейського рахунку ;

· рух коштів по доходах державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

· рух коштів по видатках державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

· рух коштів по місцевих бюджетах з моменту їх обслуговування в системі Держказначейства;

· результати виконання бюджетів.

Функціонування єдиного казначейського рахунка забезпечить:

· повну незалежність держави від банківської системи в справі контролю та обліку доходів і платежів;

· досконалу базу даних по бюджетних показниках;

· щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного бюджету;

· розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за нормативами, затверженими Верховною Радою України;

Єдиний казначейський рахунок – це сукупність бюджетних рахунків, відкритих на ім’я Головного управління Державного казначейства і його територіальних органів за балансовим рахунком № 124 “ Кошти Державного бюджету ”.

Бюджетні рахунки за балансовим рахунком №124 “Кошти Державного бюджету “ відкриваються органами Державного казначейства в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

В органах Державного Казначейства в сваю чергу, відкриваються реєстраційні рахунки розпорядникам бюджетних коштів. При ціому бюджетні рахунки відкриваються на підставі договорів між розпорядниками коштів та органами Державного казначейства.

Кількість реєстраційних рахунків, яку може мати конкретний розпорядник коштів в системі казначейства, залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

1.2. Бюджетна установа як учасник процесу бюджетного фінансування

Провідну роль у системі державних фінансів належить фінансам підприємницьким структур. Тут створюється понад 40% внутрішнього валового продукту (ВВП), який є головним об’єктом фінансових відносин.

Державні підприємницькі структури зосереджують значні фонди фінансових ресурсів. Однак в розрізі окремих підприємств кошти розміщені нерівномірно, тому можливості їх розширення й розвитку неоднакові. Нерівномірність фінансового забезпечення деяких державних підприємств за рахунок власних ресурсів пов’язана як з внутрішніми факторами, так і з зовнішніми.

До числа внутрішніх факторів належать: собівартість продукції, її якість, рівень організації виробництва тощо. До зовнішніх – система оподаткування, ліцензування, платоспроможність покупців.

Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створені у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного або місцевого бюджету.

Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним або фізичним особам, крім випадків, передбачених Законом про Державний бюджет.

Нові умови господарювання вимагають змін напрямків вкладення бюджетних коштів.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування видатків у економіку викликано тим, що участь держави у виробничих інвестиціях зводиться до мінімуму за рахунок скорочення централізованих капіталовкладень, а також поступової приватизації державної власності.

В ринкові й економіці спрямування коштів Державного бюджету України в народне господарство відіграє суттєву роль, оскільки, по-перше, функціонування державного сектору економіки, вимагає розробки державних інвестиційних програм; по-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна дієва фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій, тощо.

Порядок надання фінансової підтримки державним підприємствам та підприємницьким структурам у майні яких частка державної власності перевищує 50%, визначається Кабінетом Міністрів і Національним банком України (НБУ), які затверджують Положення про надання підтримки з бюджетних асигнувань, як провило, на поворотній основі.

Фінансова підтримка підприємств державної форми власності може здійснюватися в різних формах, на поворотній так і на безповоротній основі. За термінами подання фінансова підтримка може бути двох видів:

1) короткотермінова (строком до одного року);

2) довготермінова ( 2-5 років).

Короткострокову фінансову підтримку надають підприємству протягом одного року і з врахуванням можливості її ефективного використання, розприділяється на визначені розрахунками частини. Для цього складається план-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2-5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.

[18; ст.240]

Перелік підприємств, що потребують фінансової підтримки, встановлюється органами, уповноваженими управляти державним майном, на основі результатів аналізу їх фінансово-господарської діяльності.