Сторінка
1

Лізинг як перспективний напрямок залучення фінансових ресурсів підприємствами теплових мереж

На ринку існують економічні суб'єкти, яким невигідно або нереально залучати кредитні засоби для купівлі активів або розширення обсягів діяльності. Тому, єдине рішення для них - лізинг. У багатьох випадках тільки лізингом можуть скористатися компанії, частка державної та комунальної власності в яких більше 25%. Саме до таких і відносяться в Україні підприємства теплових мереж.

Пошук джерел фінансування господарської діяльності підприємств комунальної форми власності у наш час набуває все більшої актуальності. Традиційні шляхи залучення фінансових ресурсів, такі як банківські кредити та інвестиції, не можуть стати вирішенням проблеми нестачі коштів на підприємствах теплових мереж. На це є ряд причин. Якщо говорити про банківські кредити для таких суб'єктів господарювання, то величезною перепоною для їх отримання стає питання застави. Оскільки майно підприємств теплових мереж є зазвичай перебуває у комунальній власності, керівники підприємства не можуть вільно розпоряджатися ним. В свою чергу банкіри, розуміючи це, не поспішають погоджуватись на надання кредитів, бо не мають жодної гарантії того, що у разі неповернення ссуди, зможуть перевести заставлене майно у свою власність, а в подальшому реалізувати, зважаючи на специфічність активів таких підприємств. Інвестиційні ресурси теж не можуть повністю вирішити проблему фінансування підприємств теплових мереж, оскільки надаються переважно на попередньо визначені цілі, як то впровадження енергозберігаючих технологій, венчурного обладнання, а не для забезпечення поточної необхідності підприємств у грошових коштах. Крім того, інвестуванню передує трудоємкий та тривалий процес дослідження об'єкту інвестування, вивченню його фінансової звітності, розгляд перспектив функціонування. Не кожне підприємство володіє таким цінним активом, як час. Крім того, ніхто не дасть гарантій, що після усіх проведених заходів, підприємство таки отримає бажані кошти.

У такій ситуації фінансовий ринок пропонує підприємствам теплових мереж послуги лізингу в якості альтернативи вищезазначеним джерелам залучення фінансових ресурсів.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). У даному випадку лізингоодержувачем вистапає підприємство теплових мереж. Переваги лізингу для таких підприємств очевидні:

- більш прості схеми забезпечення виконання зобов'язань, оскільки майно, яке передається у лізинг, є водночас і заставою - з цієї причини лізингодавці менш вимогливі до попередньої кредитної історії лізингоодержувача; це дозволяє отримувати лізингове фінансування легше, ніж банківські кредити;

- лізинг не обмежує можливості підприємства в отриманні кредитів;

- лізинг є однією з найбільш доступних форм довгострокового фінансування для отримання техніки. Лізингодавці звичайно спеціалізуються на певних видах обладнання, а це дозволяє їм залучати кредити від виробників обладнання або мати доступ до іноземних ринків капіталу, беручи на себе частину кредитного ризику при наданні лізингового майна; саме ця особливість робить лізинг надзвичайно привабливим для підприємств теплових мереж, оскільки у своїй діяльності вони використовують специфічне обладнання, коло постачальників якого досить обмежене. Крім того, сучасний стан теплових мереж потребує негайного оновлення і саме завдяки лізингу це можна зробити не вдаючись до одноразових величезних витрат, а, так би мовити, „у розстрочку";

- гнучкість платежів - платежі за договором лізингу можна побудувати у відповідності до очікуваного грошового потоку лізингоодержувача;

зазвичай лізингові угоди не потребують застави, оскільки заставою виступає надане майно;

- лізинг припускає 100-процентне кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкої фінансової напруги обновляти виробничі фонди, здобувати дороге майно;

- для лізингоотримувача зменшується ризик морального і фізичного зносу й старіння майна, тому що майно не здобувається у власність, а береться в тимчасове користування; а так як платежі по лізингу не прив'язані до норм амортизації, то при лізингових відносинах лізингоотримувач має справу з прискореною амортизацією майна;

- лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоотримувача і відповідно знижують оподатковуваний прибуток.

Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий лізинг є гідною альтернативою банківського кредиту та перспективним напрямком залучення фінансових ресурсів підприємств теплових мереж. Єдиною перепоною на шляху популяризації фінансового лізингу в Україні є недостатній рівень розвитку ринку лізингових послуг.

Література:

1. Закон України „Про фінансовий лізинг" від 11 грудня 2003р.

2. Трушкевич Е.В., Трушкевич С.В., Лізинг: Навч.посібник. - К.: Діло, 2006. - 224 с.