Сторінка
7
План асигнувань із загального фонду бюджету установи — це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації. План асигнувань регламентує взяття установою зобов'язань протягом року. Це свого роду гарантія здійснення платежів.
План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом. Бюджетні установи, незалежно від того, ведуть вони облік самостійно чи обслуговуються централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складають індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною ними функцією.
Головні розпорядники коштів подають фінансовим органам зведені кошториси і плани асигнувань. Зазначені кошториси відображають зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та коштів, передбачених для одержувача, за функціональною класифікацією. При цьому необхідно зазначити, що зведені кошториси не затверджуються. Цим самим головним розпорядникам бюджетних коштів надано більше гнучкості щодо управління бюджетними асигнуваннями. В той же час це значно посилює їхню відповідальність за ефективність витрачання бюджетних коштів.
Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Головний розпорядник бюджетних коштів доводить до розпорядників нижчого рівня обсяги асигнувань та затверджує кошториси. При цьому установи мають право здійснювати відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договорів, придбання товарів, послуг, а також витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.
Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Порядок складання, розгляду, затвердження та вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ ретельно встановлено Кабінетом Міністрів України.
Наприклад, протягом тридцяти календарних днів від дня затвердження розпису керівником відповідної вищої установи кошториси, плани асигнувань і плани використання бюджетних коштів має бути затверджено відповідними посадовими особами бюджетної установи. Кошториси розпорядників бюджетних коштів повинні відповідати розпису Державного бюджету.
Крім того, розпорядники коштів під час розгляду та затвердження кошторисів і планів асигнувань мають забезпечити виконання вимог законодавства, не допускати включення до кошторисів асигнувань, не підтверджених розрахунками й економічним обґрунтуванням.
Після цієї процедури розпорядники у межах бюджетних асигнувань, які встановлено кошторисами, беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки.
Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Витрачання зазначених коштів здійснюється відповідно до плану використання бюджетних коштів.
Кошториси складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу утворення установи. В останньому випадку кошториси складаються і затверджуються для кожної установи окремо у загальному порядку.
У дохідній частині кошторисів зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів відповідних бюджетів. Формування дохідної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на основі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. Під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показники повинні наводитися в обсязі, зазначеному у розрахунку, і повною мірою відповідати даним бухгалтерської звітності за відповідні періоди.
У процесі формування спеціального фонду кошторису планування спеціальних коштів та інших власних надходжень установ здійснюється за правилами, визначеними для цих категорій чинним законодавством. Спеціальний фонд кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання (за видами). Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться в межах надходжень, запланованих на цю мету в даному фонді.
Відповідальність за допущення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.[9; ст.34]
Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та накреслених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи. При визначенні структури видатків бюджетної установи, повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності цієї установи Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.
При цьому видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю. Порядок врахування обсягів заборгованості у кошторисах установ визначається Міністерством фінансів. До кошторисів на централізовані заходи, що здійснюються головними розпорядниками, включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких заходів за рахунок бюджету дозволено законодавством.
Завантажити реферат