Сторінка
2

Фінансове забезпечення бюджетних установ

Об'єктом дослідження дипломної роботи є фінансове забезпечення КОЛОМИЙСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №41 (КВК-41) УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.

Тому за мету даної роботи вибрано дослідження організації фінансового забезпечення, виконання кошторисів та визначення шляхів покращення та вдосконалення бюджетного фінансування на підприємстві Коломийської виправної колонії (№41).

Для виконання даної роботи використано теоретичну базу літературних джерел з питань організації фінансової діяльності, фінансового аналізу, фінансового стану суб’єктів господарювання, бюджетне фінансування та спеціальну літературу з організації діяльності підприємств кримінально-виконавчої системи.

Основна інформація, яка використана у дипломній роботі взята з матеріалів об'єкту дослідження КОЛОМИЙСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ №41 (КВК-41) УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ З ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, звіти, положення, інструкції, баланс. Також використана інформація із Бюджетного кодексу України, Кримінального кодексу України. Використані нормативні акти, наукова, навчально-методична, спеціальна література.

Розділ 1

Теоретична частина

І. Теоретично-організаційні засади бюджетного фінансування:

1.1. Суть бюджетного фінансування та його види.

Через витратну частину державного бюджету фінансові засоби перерозподіляються між сферою матеріального виробництва та невиробничою сферою, між галузями економіки держави та її регіонами. За цільовим спрямуванням видатки державного бюджету поділяються на такі основні групи: соціальний захист населення, соціально-культурна сфера, оборона управління.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету, яке забезпечує процес розширеного відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатності та апарату управління держави.

Основна сутність бюджетного фінансування в тому, що при допомозі цього механізму здійснюються грошові відносини, які виникають між державою з одного боку, а з іншого – підприємствами, організаціями державної форми власності, з приводу спрямування грошових коштів на підвищення рівня життя, задоволення суспільних проблем, забезпечення інших державних заходів.

Принципи бюджетного фінансування:

· плановість бюджетного фінансування – всі державні витрати закріплені у відповідних планово-фінансових актах;

· цільове спрямування коштів – кошти плануються, відпускаються і використовуються на суворо визначені цілі ( бюджетні асигнування мають використовувася виключно за прихначенням; для установ доводяться спеціальні кошториси, де вказуються конкретні напрями використання бюджетних коштів);

· безповоротність та безвідплатність фінансування державних витрат, ефективне використання бюджетних коштів – має на меті одержання суспільно-необхідних результатів при мінімальних витратах фінансових ресурсів (за користування бюджетними коштами, які передбачені затвердженими в установленому закононодавством порядку, або кошторисом установа чи організація не сплачує будь-яких відсотків);

· фінансування в міру виконання планів – базується на забезпеченні асигнувань фактичних витрат і на конкретні цілі;

· поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів під час визначення обсягу фінансування. Як держава, так і вищестоящі організації враховують наявність власних коштів, можливість одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити затрати із вказаних джерел вирішується питання про виділення бюджетного фінансування (для підприємств виробничої сфери);

· дотримання режиму економії;

· здійснення постійного контролю за витрачанням бюджетних коштів;

· отримання максимального ефекту при мінімумі витрат. Це досягається при оптимальному фінансуванні завдань як економічного, так і соціального розвитку та зворотного притоку коштів від вирішення цих завдань.

Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетне призначення встановлюється Законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеним Бюджетним Кодексом.

У статті 21 Бюджетного кодексу є норма, відповідно до якої бюджетній організації заборонено здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати позички юридичним та фізичним особам за рахунок бюджетних коштів, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Бюджетне призначення – це повноваження надане головному розпоряднику коштів бюджету законом про державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількість та часові обмеження. Воно дозволяє надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджетну та надає право розпоряднику коштів брати зобов’язання щодо виконання робіт чи надання послуг. Бюджетні призначення встановлюються виключно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Кодексом (стаття 23).

У частині першій статті 23 Бюджетного кодексу наголошується, що будь-яке бюджетне зобов’язання можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетне зобов’язання – це будь - яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього періоду або в майбутньому. Зобов’язання виникає внаслідок укладення договорів (угод, замовлень), згідно з якими розпорядок коштів бюджету як споживач товарів, робіт, послуг повинен сплатити належну суму виконавцю за умов виконання цих договорів. Зобов’язання обліковуються органами Державного казначейства України на позабалансових рахунках плану рахунків виконання державного та місцевих бюджетів. [7; c.18]