Сторінка
5

Політика управління джерелами фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

Порядок оформлення зобов’язань та їх виконання регламентуються розділом ІV гл. 19, 20 та 22 ГК України. У ст 198 визначаються особливості виконання грошових зобов’язань.

Окремі особливості регулювання фінансової діяльності, зокрема, стосовно функціонування фінансово-кредитної системи, тобто утворення кредитних відносин з банками та іншими фінансовими інституціями викладено у ст.35.

Вимоги до обліку і звітності визначаються вимогами ст 19 і 90.[1]

Крім Цивільного та Господарського кодексів України, джерелом законодавчого забезпе­чення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України "Про власність", "Про господарські това­риства", "Про підприємництво", "Про цінні папери і фон­дову біржу", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про оренду державного майна", "Про оплату праці", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

Облік майна та фінансових ресурсів підприємства, а також формування фінансової звітності регламентується Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.”

Крім того, як уже згадувалось, визначну роль у нормативно-правовому регулюванні управління пасивами підприємства відіграють Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

П(С)БО № 2 форма 1 „Баланс” Розкриває сутність , структуру пасивів; перелік статей та їх взаємозв’язок з планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств.

За П(С)БО № 2 пасиви підприємства складаються з п’яти розділів:

- І. Власний капітал.

- ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

- ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

- ІV. Поточні зобов’язання підприємства.

- V Доходи майбутніх періодів.

Тобто структура пасиву балансу відповідає структурі джерел фінансування підприємства.

Зокрема, П(С)БО № 5 форма 4 „Звіт про власний капітал” регламентує більш докладно викладення відомостей про власний. капітал У „Звіті про власний капітал” розкриваються усі зміни вартості капіталу які відбуваються внаслідок:

- виправлення помилок і зміни у фінансових звітах;

- збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у по­рядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

- за звітний період по­казується сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати;

- відображають розподіл прибутку між учасниками (власника­ми) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо;

- збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторсь­кої заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.;

- зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством;

- зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин;

- інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема списання невідшко дованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни.[8]

П (С)БО 11 „Зобов’язання” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Терміни, що використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерсь­кого обліку, мають таке значення:

- зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу;

- непередбачене зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

- теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

Обтяжливий контракт - контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка очікується що буде сплачена.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вира­хуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визна­чена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'я­зання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.