Сторінка
6

Політика управління джерелами фінансування ВАТ „Північний ГЗК”

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

- довгострокові;

- поточні;

- забезпечення;

- непередбачені зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; й відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, спід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове

Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі пору­шення певних умов, пов'язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розра­хунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розра­хунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. ІЗ. Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

- виплату відпусток працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов'язань;

- реструктуризацію;

- виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зо­бов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюєть­ся у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за ви­рахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкоду­вання витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Законодавчі акти та нормативно інструктивна документація регламентують формування інформації для аналізу стану, структури та ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.

1.4 Методика аналізу джерел фінансування підприємства

Аналіз джерел фінансування підприємства полягає, перш за все, у дослідженні основних аспектів політики їх формування.

Принципи формування капіталу підприємства.

1. Урахування перспектив розвитку господарчої діяльності.

2. Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу і обсягу активів підприємства, що формуються.

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу.

4. Забезпечення тенденції витрат по формуванню капіталу.

5. Забезпечення високоефективного використання капітул у господарській діяльності.

Для створення нового підприємства необхідно формувати, так званий, стартовий капітал, для чого, перш за все, необхідно визначити його розмір.

Розрахунок потреби в капіталі при створенні нового підприємства ведеться 2 методами: прямим і непрямим.

Прямий метод ґрунтується на визначенні необхідної суми активів, що дають змогу підприємству почати діяльність.

Загальна сума активів = сумі інвестованого капіталу.

Суму інвестованого капіталу визначають у 3-х напрямках:

- мінімально необхідна сума;

- сума, що забезпечує достатні розміри страхових запасів;

- максимально необхідна сума.

Непрямий метод: ґрунтується на використанні показника капіталоємності продукції (відношення загальної суми капіталу до V випуску продукції).

ПК=КпхОРхПВк, (1.1)

де ПК – загальна потреба в капіталі;

Кп – капіталоємність продукції (середньогалузева або аналогова);

ОР – річний обсяг випуску продукції, що планується;

ПВк – передстартові витрати капіталу.

Вартість капіталу – ціна, яку підприємство сплачує за залучення його з різних джерел.

Показник вартості капіталу підприємства є критерієм оцінки формування повного фінансування підприємством своїх активів.

Процес оцінки вартості капіталу відбувається у послідовності:

1) поелементна оцінка вартості капіталу:

- вартість функціонуючого власного капіталу:

, (1.2)

де, ЧП – чистий прибуток, сплачений власникам капіталу у звітному періоді;

– середня сума власного капіталу у звітному періоді.

- вартість додаткового капіталу залученого за рахунок емісії привілейованих акцій:

, %, (1.3)

де Дпр – сума дивідендів, що склалася за контрактом;

КПР – сума власного капіталу, що залучена за рахунок привілейованих акцій;

ЕВ – витрати по емісії цих акцій.

- вартість додаткового капіталу, залученого за рахунок простих акцій:

, %, (1.4)

де Ка – кількість простих акцій;

Дпа – сума дивідендів, що склалися, до сплати;