Сторінка
1

Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів

Загальноприйнятого визначення міжнародного ринку цінних па­перів немає. Як правило, на цьому ринку відбувається торгівля цінни­ми паперами між нерезидентами та торгівля фондовими цінностями, вираженими не в національних валютах. Критерій "міжнародності" визначається тим, що капітал перетікає з однієї країни в іншу, а інвестиційні ресурси перетинають національні кордони.

Важливим для аналізу міжнародного ринку цінних паперів є його поділ на первинний і вторинний.

Первинним ринком цінних паперів є економічний простір, який цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця. Економічним цей простір називається тому, що на ньому діють емі­тент та інвестор, він раціонально організований, виконує певну еко­номічну функцію, і тільки в межах цього простору емітент може одержати необхідний йому капітал.

На первинному ринку міжнародні позичальники розміщують нові випуски боргових інструментів, зазвичай за допомоги великих інвес­тиційних інституцій (інвестиційного банку чи інвестиційного підроз­ділу універсального банку) або їх синдикату.

На вторинному ринку цінних паперів продаються і купуються уже випущені запозичення між різними закордонними інвестора­ми. Вторинний ринок для боргового інструменту розвивається там, де відбувається перевищення попиту міжнародних інвесторів на ризик даного позичальника над пропозицією запропонованих цим пози­чальником своїх боргових інструментів на первинному ринку.

Інвестори, які не мають змоги задовольнити свій попит на пер­винному ринку, звертаються на вторинний ринок боргових інстру­ментів і купують їх у інших інвесторів. У результаті встановлюєть­ся нова ціна на кредитний ризик позичальника — вже на основі операцій на вторинному ринку на більш привабливому для пози­чальника рівні. При цьому останній не отримує якихось прямих вигод від нової рівноваги, оскільки він, як правило, не залучається до торгівлі інструментом. Однак позичальник одержує значні побічні вигоди, адже попит на його інструменти розширюється, його імідж у інвес­торів підвищується і в результаті у нього з'являються можливості здійснення нових емісій на більш вигідних умовах.

З іншого боку, вторинний ринок може створити і значні пробле­ми для позичальника, оскільки ціни цього ринку є мірилом креди­тоспроможності й ризику боржника. У випадку появи негативної інформації, навіть зовсім необґрунтованої, і відповідної негативної зміни ціни на даному ринку, доступ позичальника на первинний ринок з новими емісіями може бути суттєво обмежений. Таким чином, особливої важливості набуває ефективність стратегії позичальника і на первинному, і на вторинному ринках цінних паперів.

Окремі автори вважають, що розвиток ринкового господарства на сучасному етапі призвів до організації і формування так званого світового третинного ринку. В основі цього ринку лежать добре відомі на міжнародних і національних ринках групи інструментів, які практично остаточно відірвалися від реальних відтворюваних процесів у економіці. Метою їх створення і широкого використання на національних і міжнародних фінансових ринках є опосередку­вання швидкого переливу фіктивного капіталу (у тому числі й по­хідного від базового фіктивного капіталу).

Така точка зору, очевидно, має всі підстави для існування, врахо­вуючи колосальні розміри фіктивного капіталу в сучасному світі та катастрофічні наслідки переливу "гарячих" грошей з одних регіонів у інші.

Вторинний ринок цінних паперів може бути неорганізованим, або позабіржовим, та організованим, або біржовим.

Позабіржовий (неорганізований) ринок цінних паперів характе­ризується такими особливостями:

• численністю продавців цінних паперів;

• відсутністю єдиного курсу на однакові цінні папери (питання про курс будь-якого цінного папера вирішується під час переговорів між його продавцем і покупцем);

• торгівля цінними паперами відбувається в різних місцях і в різний час;

• немає єдиного центру, який організовує цю торгівлю і відпра­цьовує її методологію (на відміну від біржі). Торгівля відбувається як відповідно до чинного законодавства, так і з порушенням його.

І хоч у більшості країн на позабіржовому ринку обертається ос­новна маса (приблизно 85 %) цінних паперів, а на біржовому — відносно мала їх частина, все ж саме біржовий ринок, де зосереджені найважливіші цінні папери, визначає кон'юнктуру та процес розвит­ку міжнародного ринку цінних паперів.

Фондова біржа — це організаційно оформлений і регулярно функ­ціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона виконує такі основні функції:

• відкриває доступ підприємствам до позичкового банківського капіталу;

• є важливим координатором розміщення державних цінних паперів;

• забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу;

• виступає своєрідним економічним барометром ділової актив­ності.

Основними операціями, які здійснює фондова біржа, є:

• перевірка якості та надійності цінних паперів;

• обмін цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни;

• встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента;

• оформлення угод щодо купівлі-продажу цінних паперів;

• виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржо­вого ринку цінних паперів;

• забезпечення централізованого інформування (гласності біржо­вих операцій) і курсового контролю;

• правове оформлення угод.

Як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів фон­дові біржі сприяють нагромадженню капіталу, його розподілу і пере­розподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. У світі налічується близько 200 фондових бірж, об'єднаних у міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона й Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі акціями.