Сторінка
1

Збори на формування цільових державних фондів

Закон України «Про систему оподаткування» встановлює участь суб'єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов'язкових збо­рів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нор­мативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в та­кому.

• По-перше, через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відтак відрахування в ці­льові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

• По-друге, через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може змен­шити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

• По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку під­приємства.

Отже, вплив названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові фонди обмежена. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначені законодавче і є однаковими для всіх суб'єктів господарю­вання. Кількість суб'єктів господарювання, які користуються піль­гами щодо таких зборів, обмежена. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб'єктів господарювання зв'язана з формуванням по­казників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної проду­кції, обсяг реалізації продукції та ін.).

Рис. 1 Структурно-логічна схема участі підприємств у формуванні цільових державних фондів

Схему участі підприємств у формуванні цільових державних фондів показано на рис. 1

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року.

Платниками такого збору є:

• суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми вла­сності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що викорис­товують працю найманих працівників;

• філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розмі­щені на іншій території;

• фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

•фізичні особи, що працюють за трудовим договором (коні-рактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Є певні особливості визначення об'єкта оподаткування для обчис­лення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників для визначення суми збору, беруть фактичні витрати на оплату їхньої праці, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок; премії, заохочення, у тім числі в натуральній формі.

Не беруть у розрахунок для обчислення збору витрати на випла­ту доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не вра­ховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою при­значення пенсій.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці, для обчислення збору беруть суму свого оподаткованого доходу (прибутку).

Суб'єкти підприємницької діяльності — платники збору зо­бов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформації про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у разі відкриття банківських рахунків.

Ставки збору встановлено і диференційовано за категоріями платників. Для суб'єктів підприємницької діяльності — юридич­них і фізичних осіб, що використовують працю найманих праців­ників, затверджено ставку 32% від згадуваного вище об'єкта опо­даткування.

На підприємствах, де працюють інваліди, ставку збору диферен­ційовано. На заробітну плату й інші виплати інвалідам, що є об'єктом оподаткування, збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників використовується ставка 32%.

Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, що не користуються найманою працею, зобов'язані нараховувати 32% збору від суми оподаткованого доходу (прибутку).

Слід звернути увагу на особливість визначення джерела сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, оплата праці найманих працівників суб'єктами підприємницької ді­яльності здійснюється за рахунок двох джерел:

— собівартість (основна й додаткова заробітна плата, інші види заохочень, виходячи з тарифних ставок);

— прибуток (премії, заохочення).

Тому сума збору на ту частину витрат на оплату праці, що відне­сена на собівартість, також відноситься на собівартість. Сума збору на другу частину витрат на оплату праці, що здійснюється за раху­нок прибутку, перераховується за рахунок прибутку.

Отже, обсяг витрат на оплату праці і структура джерел вказаних витрат впливатимуть на формування собівартості, а значить, і на прибуток суб'єктів господарювання.

Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують ро­боти (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 2%. Цей збір здійснюється за рахунок нарахованого доходу (за­робітної плати). Відповідальними за утримання цього збору (по­датку) є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.