Сторінка
1

Іпотека як форма фінансування туристичного та рекреаціного бізнесу

Вступ. Туристична та курортно-рекреаційна галузі набувають все більшого значення в розвитку національної економіки. Відомо, що вдала та правильно налагоджена робота даних галузей може давати суттєве поповнення до держбюджету. Багата природа, унікальні історичні пам’ятки, колоритна культура нашої країни з кожним роком приваблюють велику кількість іноземних туристів. Особливо актуальним цей інтерес стає саме зараз, коли Україна відкривається світу як незалежна та свідома країна. Зі збільшенням об’ємів міжнародного туризму позитивну динаміку має і розвиток внутрішнього туризму в Україні. В останні роки зростає кількість туристичних послуг. Однак, якість послуг не відповідає світовим вимогам.

Дослідженню проблеми розвитку курортно - рекреаційного бізнесу присвячені праці Гудзя П.В., Мацоли В., Ткаченко К.К., Нудельмана М.С., проте аналіз іпотечного кредитування як джерела фінансування туристичного та рекреаційного бізнесу здійснено недостатньо.

Постановка завдання. Сьогодні в туристичній та курортній галузях України нараховується біля 8 тис. підприємств (туристичні агентства, готелі, санаторно-курортні та оздоровчі заклади). Багато з них не в змозі надавати якісно нові туристичні послуги в силу застарілої матеріально-технічної бази, відсутності необхідного фінансування. Існує велика кількість унікальних за своїми науково-медичними здобутками оздоровчих комплексів, курортних баз, готелів, що розташовані в найкращих кліматичних зонах, проте мають матеріальне оснащення, будівлі, споруди на рівні середини минулого століття. Зрозуміло, що переоснащення таких закладів потребує суттєвих коштів. Навіть відомі підприємства туристичного бізнесу мають проблеми фінансово-інвестиційного характеру. Закордонні і вітчизняні інвестори очікують від держави реально діючого механізму підтримки будівництва та реконструкцій туристичних та рекреаційних закладів. Іноземних інвесторів зупиняють високий ризик, недосконалі закони та нестабільність економіки, а вітчизняних - тривалий час, який пройде, поки вкладені кошти почнуть повертатися разом з прибутком. Звичайно, простіше та вигідніше вкласти капітал в будівництво житла, де вони повертаються ще до завершення робіт, в той час як готель, наприклад, окупиться лише через 6-7 років.

Готельні проекти на сьогодні в Україні є найбільш складними видами інвестування. Будівництво нових або реконструкція старих готелів найвищого класу, їх обладнання та експлуатаційні затрати вважаються досить ризиковим вкладанням грошей, тому що затрати на такі проекти в кілька разів вищі за затрати на будівництво модних торгівельних комплексів або офісних центрів. Саме тому відбудованих готелів та інших туристичних комплексів дуже мало.

Метою дослідження статті є висвітлення суті проблеми іпотечного кредитування і аналіз іпотеки як форми фінансування туристичного та рекреаційного бізнесу.

Результати дослідження. Подолання кризи багато в чому залежить від умов інвестування в галузь за рахунок великомасштабних банківських кредитів. Однак, в умовах нестабільності економіки значно зростає небезпека невиконання боржниками своїх зобов’язань. Накопичений досвід та світова практика показує, що ефективним засобом захисту інтересів кредиторів є застава майна. Саме іпотечне кредитування може бути ефективно використано в розбудові туристичної і курортно-рекреаційної галузей економіки та створенні їх сучасної матеріально-технічної бази.

Головною метою розвитку системи іпотечного кредитування в Україні є забезпечення економічних, правових та інституціональних умов позичальникам і кредиторам для реалізації без зайвих перешкод їхніх прав та можливостей щодо використання нерухомого майна з метою проведення іпотечних операцій. Під іпотечними операціями розуміють отримання та надання іпотечних кредитів; випуск заставних на підставі укладених іпотечних договорів; факторингові операції з іпотечними зобов’язаннями (переуступка прав вимоги боргів іншим кредиторам); емісія цінних паперів іпотечними банками та іпотечними установами; примусова реалізація або управління заставним майном в разі неплатоспроможності боржника тощо.

Історично іпотека була породжена господарськими відносинами як надійна форма забезпечення зобов’язань боржника. Іпотечне кредитування слід розглядати як цілісний механізм, що поєднує інтереси позичальників і кредиторів, включаючи інтереси інвесторів, ріелторів, страхових компаній, забудовників та інших суб’єктів ринку.

Одним із важливих елементів фінансово-господарського механізму країн із розвинутою економікою є застава нерухомого майна (іпотека), за допомогою якої гарантується виконання фінансових та інших зобов’язань суб’єктів ринкових відносин. Для неї характерні деякі особливості, які відрізняють її як заставу нерухомого майна від застави іншого (рухомого) майна. По-перше, при заставі нерухомого майна останнє продовжує залишатись у володінні і користуванні власника застави. По-друге, з огляду на специфіку нерухомого майна для нього встановлений особливий цивільно-правовий режим, який виявляється у юридичних процедурах його відчуження на користь інших осіб, обов’язковій державній реєстрації прав на нерухоме майно, його оподаткуванні, страхуванні тощо. Застава може виступати забезпеченням багатьох зобов’язань, однак, в основному, застава нерухомості є забезпеченням кредитного договору. Більше того, окрема риса застави нерухомості в багатьох країнах – чітко обумовлена ціль кредитування, а саме: практично завжди заставу нерухомості використовують для придбання або будівництва нерухомості. Необхідно зазначити: не дивлячись на те, що законодавство багатьох країн дозволяє заставу іншої нерухомості (не тієї, що кредитується), тенденція останнього часу - відповідність об’єкту застави та об’єкту кредитування.