Сторінка
1

Система фінансових планів і їх взаємозв’язок

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання та держави, а підсумковим результатом - складання фінансових планів, починаючи від кошторису окремого закладу і закінчуючи зведеним балансом держави.

В кожному плані визначаються доходи і витрати на певний період, зв’язки з ланками фінансової та кредитної систем (внески відрахувань на соцстрах, платежі до бюджету, плата за кредит тощо).

Фінансові плани складають всі ланки фінансової системи, причому форма фінансового плану, склад його показників відображують специфіку відповідної ланки фінансової системи.

Так, підприємства та організації, що функціонують

Ø на комерційних засадах, складають баланси доходів та видатків закладів,

Ø на некомерційних - кошториси;

Ø колгоспи, кооперативні підприємства, громадські об’єднання та страхові компанії - фінансові плани;

Ø органи державної влади всіх рівнів - бюджети.

В залежності від сфери функціонування та характеру фінансових відносин фінплани поділяються на централізовані та децентралізовані. До першої групи належать державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим, фінплан державного майнового та особистого страхування, зведений фінансовий баланс; до другої - фінплани підприємств, організацій та закладів.

Всі фінансові плани є відносно самостійними і в той же час тісно пов’язаними між собою. Вони узагальнюють різні сторони створення, розподілу та використання частки вартості ВВП.

Вони покликані сприяти:

· з’ясуванню та раціональному використанню ресурсів, необхідних для забезпечення своєчасного виконання плану соціального та економічного розвитку;

· встановленню відповідності між рухом матеріальних та грошових ресурсів, правильних пропорцій між фондами відшкодування, споживання та нагромадження, які утворюються в процесі розподілу ВВП та національного доходу.

Фінансові плани мають забезпечити також оптимальне співвідношення між централізованими та децентралізованими фондами грошових коштів.

За допомогою фінпланів встановлюється раціональне співвідношення між джерелами фінансування капіталовкладень, приросту сукупної суспільної вартості та інших видатків підприємств, визначаються оптимальні пропорції між власними, позичковими та іншими ресурсами.

Бюджетне планування є найважливішою частиною фінансового планування.

Воно уявляє з себе процес визначення обсягу тієї частини фінансових ресурсів, яка за плановий період може бути мобілізованою в державний бюджет та використаною на загальнодержавні цілі.

Одночасно визначаються параметри розподілу та перерозподілу між ланками бюджетної системи, що пов’язано з особливостями бюджетної політики держави.

Склад видатків кожного виду бюджету залежить від розподілу державних функцій між окремими рівнями державної влади; склад і обсяг доходів - від особливостей податкової політики та податкової системи держави, а також від особливостей системи державного регулювання.

Фінплан страхувальника щодо майнового та особистого страхування врегульовує надходження страхових внесків та їх використання за всіма видами страхування.

Органи страхування знаходяться на госпрозрахунку.

В доходній частині фінплану відображаються всі надходження страхових платежів. У витратній частині - виплати страхових відшкодувань та страхових сум, відрахування на профілактичні заходи, в резерв внесків щодо страхування життя; в страховий пенсійний фонд, видатки на ведіння страхової справи тощо.

Організації та заклади, що здійснюють некомерційну діяльність розробляють фінансові плани у вигляді кошторису видатків (якщо знаходяться лише на бюджетному фінансуванні) або кошториси видатків та доходів (якщо мають додаткові джерела фінансових ресурсів).

Головна відмінність кошторису від фінпланів госпрозрахункових підприємств полягає в більш детальному обґрунтуванні видатків, в той час як доходи відображаються лише у розрізі різноманітних джерел.

Для складення кошторису в якості вихідних даних використовуються контрольні цифри та економічні нормативи.

Контрольні цифри складаються з показників, що відображують специфіку діяльності відповідного закладу.

Наприклад, в учбових закладах використовується показник чисельності осіб, що навчаються, у середньорічному численні; кількість ставок викладачів. У медичних закладах стаціонарного типу - показники кількості лікарняних койок, днів їх функціонування, ставок медичного персоналу тощо.

Контрольні цифри не мають директивного характеру та відображають кінцеві результати діяльності закладів щодо надання різного роду послуг.

Економічні нормативи, які використовуються для фінансового планування є обов’язковими для виконання й містять нормативи :

Ø бюджетного фінансування діючого закладу;

Ø утворення фонду оплати праці;

Ø утворення фонду виробничого та соціального розвитку;

Ø утворення фонду валютних відрахувань за рахунок валютної виручки.

Окрім контрольних цифр та економічних нормативів, заклади можуть отримувати державне замовлення на введення в дію нових виробничих потужностей та об’єктів за рахунок державних централізованих капіталовкладень.

Базуючись на контрольних цифрах та економічних нормативах, державному замовленні, заклади складають кошторис видатків та доходів, який має бути розглянутим трудовим колективом та затвердженим керівництвом закладу і головою профспілки.