Сторінка
8

Позакласна дозвільна діяльність школярів-підлітків як фактор корекції аддиктивної поведінки

Випробовуваним пропонується двічі провести попарне порівняння (ранжирування) цінностей: за ступенем значущості цінності і за ступенем доступності цих же цінностей. Потім підраховувався коефіцієнт дисоціації по кожній цінності. У результаті визначається інтегральний показник методики, який дорівнює сумі розбіжності по модулю всіх дванадцяти цінностей. На повну відсутність розбіжності в мотиваційній сфері указував нуль балів, тобто доступне те ж, що і цінне і, навпаки, те, що цінно - те і доступно. Повне незбігання цінного і доступного в даній сфері - 12 балів. Значний розрив між показниками «цінність» і «доступність» (Ц < Д) вказує на наявність внутрішнього конфлікту в тій або іншій сфері. Випадки Ц < Д означають відсутність прагнень або є індикатором внутрішнього вакууму.

Інтегральний (сумарний) показник «цінність-доступність», у свою чергу, свідчив про глибину не завжди усвідомленого стану включення особи у власні внутрішні конфлікти, про рівень внутрішньої особистісної незадоволеності, дискомфорту.

Для вивчення спектра психопатології в дослідження включалися хворі з різними варіантами девіантної поведінки відповідно до загальноприйнятої клінічної класифікації девіантної поведінки Б.Д. Менделєвіча. При відборі пацієнтів використовувалися відповідні критерії включення і виключення.

Відповідно до цілей дослідження процедура відбору підлітків передбачає два етапи діагностичної оцінки:

експертну клініко-психопато логічну кваліфікацію нозологічних форм граничних нервово-психічних розладів і девіантної поведінки;

експертну оцінку психологічних патернів девіантної поведінки.

При оцінці поведінкової норми і девіацій поведінки використовується психіатричний, психологічний, феноменологічний, віковий, тендерний, соціальний підходи.

Психіатричний підхід розглядає девіантну поведінку як еквівалент особливостей особи, сприяючих формуванню психічних розладів. Психологічний підхід розглядає девіантну поведінку у зв’язку з внутрішньо особистісним конфліктом, деструкцією і саморуйнуванням особистості. Феноменологічний підхід дозволяє враховувати всі відхилення від норми, аналіз суті мотивів поведінки людини. Віковий підхід розглядає девіації поведінки з позицій вікових особливостей і норм. Тендерний підхід дозволяє виділити стереотипи поведінки з урахуванням статі. Соціальний підхід орієнтований на зовнішні форми адаптації.

Наявність помірного функціонального напруження, передневротичних проявів, характерологічних особливостей (виражена реакція емансипації, схильність до делінквентності, надмірне захоплення комп’ютерними іграми) формує групу ризику девіантної поведінки. Наявність вираженого функціонального напруження, невротичних проявів, патохарактерологічних особливостей та різних варіантів девіантної поведінки формує клінічну групу.

Профілактичні заходи для групи ризику девіантної поведінки включають:

діагностику психічних та поведінкових розладів на донозологічному рівні;

психоосвітні програми;

поведінкове втручання (навчання батьків навичкам управління);

психологічна корекція в програмі «підліток - проблема»;

відеотренінг ефективності батьків для придбання ними нового досвіду взаємодії з власними дітьми; регламентацію інтенсивності ігрової діяльності (психоосвітні програми для підлітків та їх батьків, психогігієнічне консультування, стретч-гімнастика, зорова гімнастика, лікувальна фізична культура);

гігієнічну оцінку комп’ютерних ігор

наукову організацію праці (навчання) з формуванням навичок сприйняття персонального комп’ютера як елемента навчального процесу;

Тренінг формування соціальних навичок припускає пошук соціально прийнятних способів задоволення власних потреб підлітків і взаємодії з оточенням шляхом моделювання навиків адекватної поведінки (ролеві ігри), формування адекватної самооцінки (позитивне підкріплення), усвідомлення власних потреб і перенесення навиків з учбової ситуації в реальну життєву обстановку.

Метод релаксації заборони роздратування забезпечує зниження дратівливості підлітка і придбання уміння знижувати своє емоційне збудження, викликане настанням провокуючої події шляхом відторження негативних емоцій, навчання прийомам регулювання свого емоційного стану, розвитку внутрішнього самоконтролю і заборони негативних імпульсів.

При сімейному консультуванні проводиться з’ясування причин агресивної поведінки підлітка, а також інформування батьків про індивідуально-психологічні особливості особистості підлітка. Вікові і індивідуально-психологічні особливості є одним з основних чинників, що визначають своєрідність проявів агресії, оскільки обумовлюють головні відмінності в психічній діяльності людей. Від них залежить специфіка сприйняття і оцінки оточення, характер внутрішніх переживань і емоційних реакцій, мотивація вчинків і діяльності.

Відеотренінг ефективності батьків проводиться для подолання батьківських обмежень і придбання батьками нового досвіду взаємодії з власними дітьми за допомогою практичного тренування комунікативних навиків шляхом переосмислення ролі і позиції батька, зниження тривожності, придбання упевненості в собі і вироблення ефективного стилю взаємодії з дітьми.

Цей тренінг призначений для роботи з батьками, які мають утруднення у вихованні дітей з порушеннями поведінки. Встановлено, що на формування негативних форм поведінки сильний вплив роблять умови сімейного виховання. Більшість дітей, що мають агресивну поведінку, - вихідці з сімей з нестійким стилем виховання, для якого найчастіше характерні різка зміна методів дії на підлітка, суперечність вимог, заборон і санкцій батьків відносно поведінки дітей.

Програма експериментального дослідження

Об’єкт дослідження – підлітки, а предмет – прояв адиктивної поведінки серед підлітків.

Мета дослідження – виявити ступінь прояву адиктивної поведінки серед підлітків.

До завдань дослідження можна віднести наступні:

виявити чи є серед підлітків ті, що вживають наркотичні речовини;

визначити причини, що призводять до початку вживання наркотиків;

дізнатися хто, на думку підлітків, повинен спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин;

прослідкувати, які форми впливу на наркозалежних людей, з метою позбавлення від цієї звички, є більш ефективні.

Уточнення та інтерпретація основних понять дослідження

Адиктивна поведінка - це порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан людини, включаючи алкоголь і тютюн, до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності.

Наркотичні речовини – це такі речовини, що викликають токсичне отруєння, психічну й фізичну залежність організму.

Залежність — набута гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини.

В якості методу збору первинної інформації було використано опитування. В якості інструменту опитування виступила анкета (Додаток А).

Опитування проводилося серед учнів 9-А класу Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 51 Харківської міської ради. Загальна кількість учнів – 24, серед них 18 хлопців та 6 дівчат.