Сторінка
6

Позакласна дозвільна діяльність школярів-підлітків як фактор корекції аддиктивної поведінки

Слід підкреслити, що найчастіше у одного підлітка (незалежно від популяційної групи) може бути декілька варіантів девіантної поведінки.

В дослідженнях було виділено превалюючи варіанти девіантної поведінки у підлітків різних популяційних груп.

Превалюючи варіанти девіантної поведінки у підлітків-безпритульників:

агресія;

характерологічні та патохарактерологічні реакції;

комунікативні девіації;

розбещена та аморальна поведінка;

надцінні психопатологічні захоплення;

зловживання психоактивними речовинами - алкоголь, наркотичні речовини, тютюнопаління;

аномалії сексуальної поведінки;

ауто агресія.

Превалюючи варіанти девіантної поведінки у підлітків шкільного віку:

агресія;

характерологічні та патохарактерологічні реакції;

зловживання психоактивними речовинами;

надцінні психопатологічні захоплення;

надцінні психологічні захоплення;

комунікативні девіації;

розбещена та аморальна поведінка;

неестетична поведінка.

Превалюючи варіанти девіантної поведінки у підлітків з невротичними розладами:

комунікативні девіації;

характерологічні та патохарактерологічні реакції;

агресія;

зловживання психоактивними речовинами (тютюнопаління);

розбещена та аморальна поведінка;

надцінні психопатологічні захоплення;

неестетична поведінка;

надцінні психологічні захоплення;

аномалії сексуальної поведінки.

Фактори, що детермінують ризик розвитку девіантної поведінки у підлітків-безпритульннків:

рівень мікросоціального середовища підлітка (деструктивна сім’я, низький рівень забезпеченості сім’ї, багатодітність сім’ї, алкоголізм батьків, інтелектуальна дефіцитарність;

високий рівень тривоги;

високий рівень пошукової активності у сфері девіантних інтересів;

негативні емоційні переживання;

наявність органічної недостатності;

відсутність роботи у батьків;

відсутність дозвілля і мотивації до навчання у поєднанні з етичним ателіозом (моральна ідіотія);

рівень невротизації особи (включаючи знижену фрустраційну толерантність і можливість адекватного реагування на ситуативні події);

частота і тяжкість конфліктів з батьками, комунікативні девіації.

Фактори, що детермінують ризик розвитку девіантної поведінки у підлітків, учнів загальноосвітніх шкіл:

виховання в умовах гіпоопіки, неповної сім’ї;

низький рівень матеріального забезпечення;

конфліктність у сім’ях;

наявність церебрально-органічної недостатності;

невропатія в ранньому дитинстві;

наявність невротичної хвороби;

труднощі адаптації у школі;

комунікативні девіації;

переобтяженість шкільної навчальної програми.

Фактори, що детермінують ризик розвитку девіантної поведінки у підлітків з невротичними розладами:

високий рівень емансипації;

внутрішньо особистісні суперечності у зв’язку з вираженою агресією і відсутністю гнучкості;

психологічна схильність до делінквентності;

конфліктність з батьками;

церебрально-органічна недостатність;

тривожність;

реакція групування;

неповна сім’я.

Методологічні засади

Існуюча система діагностики не враховує багато факторів, що детермінують формування девіантної поведінки на сучасному етапі, та, в зв’язку з цим, не дозволяє здійснити своєчасну інтегральну оцінку девіантної поведінки у підлітків.

Співробітниками відділення психіатрії ДУ «ІОЗДП АМНУ» розроблено та запропоновано удосконалену технологію психопрофілактики девіантної поведінки у підлітків, яка включає наступні модулі:

Перший модуль — психодіагностичний (структуроване діагностичне інтерв’ю з визначенням регістру девіантної поведінки та структури дозвілля: комп’ютерна ігрова діяльність, огляд телевізійних передач, заняття спортом: набір психологічних тестів).

Другий модуль - визначення структур-мішеней щодо корекції – невротичної, характерологічної, інтелектуальної складових девіантної поведінки та можливість соціального контролю поведінки.

Третій модуль - визначення стратегії психопрофілактики з виділенням групи ризику та групи з девіантною поведінкою.

Для вирішення питань діагностики клінічних і неклінічних форм девіантної поведінки у підлітків пропонується високоінформативна технологія, в основу якої покладено мультимодальну карту обстеження (МКО). Вона включає чотири основні блоки (рис. 1).