Сторінка
3

Позакласна дозвільна діяльність школярів-підлітків як фактор корекції аддиктивної поведінки

Аморальна сім’я. У ній спостерігаються такі негативні фактори, як правопорушення, вчинені батьквам та іншими членами сім’ї, пияцтво та алкоголізм, систематичні конфлікти, що виливаються в скандали і бійки, розпусна поведінка батьків.

Криміногенна сім’я - така сім’я, члени якої здійснюють злочини. Іноді доводиться констатувати, що кримінальна діяльність є основним видом діяльності конкретної особи чи сім’ї в цілому. Згідно кримінологічних досліджень, судимість одного з членів сім’ї (найчастіше це батьки чи старші брати) збільшує ймовірність скоєння злочину іншими членами сім’ї, насамперед неповнолітними, в 4-5 разів.

Формування такої особистості відбувається, як правило, у вигляді реакції протесту проти батьків, школи і навіть проти суспільства в цілому. Це призводить до вибору референтної групи (еталонна група) або особи з асоціальної спрямованістю, у відносинах з котрими підліток змушений засвоювати їх цінності, поведінку, ролі, жаргон та інше.

Особистісні і вікові особливості адиктивного підлітка

Провокуючими факторами адиктивної поведінки вважаються нервово-психічна нестійкість, акцентуації характеру (гіпертимний, нестійкий, конформний, істероїдний, епілептоїдний типи), поведінкові реакції групування, реакції емансипації та інші особливості підліткового віку. До цих чинників необхідно віднести особливості, обумовлені характерними для цього періоду реакціями: емансипації, групування, захоплення (хобі), і сексуальні потяги. Існує ряд поведінкових стереотипів, характерних для цього вікового періоду. До них відносяться реакція опозиції, реакція імітації, реакція негативної імітації, реакція компенсації, реакція гіперкомпенсації, реакція емансипації, реакція групування і реакція захоплення. Розглянемо детальніше кожну з них.

Реакція опозиції викликається завищеними претензіями до діяльності і поведінки підлітка, зайвими обмеженнями, неувагою до його інтересів оточуючих дорослих. Реакція опозиції може бути викликана і надзвичайними вимогами до дитини, непосильною для нього навчальним чи якимось іншим навантаженням, конфліктами в сім’ї, шкільною неуспішністю, несправедливістю.

Реакція імітації проявляється в наслідуванні особою зразків. У дитинстві імітується поведінка батьків, близьких родичів, вихователів і т.п. Іноді зразком може стати і антисоціальний герой. Пропаганда кримінальної романтизму, що поширена останнім часом, може зробити негативний опосередкований вплив на самосвідомість підлітка.

Реакція негативної імітації - поведінка, нарочито протиставлена надв’язуваної моделі.

Реакція компенсації - заповнення невдач в одній області підкресленим успіхом в іншій області. Невдачі у навчанні можуть компенсуватися «сміливою» поведінкою.

Реакція гіперкомпенсації - нестійке прагнення до успіху в найбільш важкою для себе області діяльності. Властива підлітку боязкість може спонукати його до відчайдушного поведінки, до вчинку. Край нечутливий і сором’язливий підліток вибирає мужній вид спорту: бокс, карате тощо

Реакція емансипації - прагнення звільнитися від нав’язливої ​​опіки старших, самоутвердитися. Крайній прояв - заперечення стандартів, загальноприйнятих цінностей, норм закону, бродяжництво.

Реакція групування - об’єднання в групи однолітків. Підліткові групи відрізняються однорідною спрямованістю, територіальної спільністю, боротьбою за панування на своїй території (у дворі, на своїй вулиці), примітивною символікою.

Реакція захоплення виявляється в найрізноманітніших підліткових захопленнях: поп-музика, стиль одягу, прагнення до отримання легкої інформації, не потребуючи великих роздумів і використовуваної для самого процесу спілкування (порожні багатогодинні розмови у під’їзду), захоплення, пов’язані з почуттям азарту, що забезпечують загальний успіх, увагу.

Перераховані реакції лежать в основі і формують «закон підліткової моди» всіх часів: обов’язковими елементами якої є: а) уніформа (однакові джинси, зачіска, кільця, браслети, звички і т. д.), б) мова (вербальний і невербальний); в) місця дислокації; г) ритуали (прийому до групи, особливості проведення дозвілля, контроль за членами групи і т. д.); д) поведінка (елементи епатажності, що викликають невдоволення старшого покоління).

Характерологічні і вікові особливості. Соціальна дезадаптація створює «сприятливі» умови для формування більшості типів акцентуацій характеру. У підлітковому віці саме в силу акцентуацій характеру підліток не утримується ні в школі, ні в інтернаті, швидко кидає ту роботу, куди ще недавно влаштувався. Настільки ж напруженими, повними конфліктів або патологічних залежностей є сімейні відносини. Порушується адаптація до середовища однолітків, яка обмежується невеликою групою підлітків, які ведуть аналогічний, більшої частиною асоціальний спосіб життя. Розглянемо тільки деякі типи, найбільш схильні до проявів девіантної поведінки, описані А. Е. Личко (1977).

Гіпертимний тип. Гіпертимні підлітки з дитинства відрізняються великою рухливістю, товариськістю, надмірної самостійністю, недоліком почуття дистанції у стосунках із дорослими. Перші труднощі можуть виявитися у школі. При хороших здібностях, жвавому розумі, виявляються непосидючими, недисциплінованими. Реакція емансипації буває особливо виразною. У силу цього з батьками, педагогами, вихователями легко виникають конфлікти. Настанови і моралі викликають тільки посилення «боротьби за самостійність», навмисне порушення правил і порядків. Гіпертимні підлітки схильні до групових форм делінквентної поведінки і нерідко самі стають натхненниками правопорушень, на які їх штовхає не тільки спрага розваг або бажання отримати кошти для задоволень. Люблять «шикувати», легко пускаються у сумнівні авантюри. Незаконна угода, дрібна крадіжка в їхніх очах не виглядає серйозним вчинком. Сексуальні реакції виявляються досить яскраво, вони рано прокидаються і бувають сильними, це штовхає на ранні сексуальні зв’язки. Романтичні захоплення зустрічаються, але вони нетривалі.

Епілептоїдний тип. Багато особливості епілептоідного характеру є компенсаторними при неглибокому ураженні мозку. Головною рисою епілептоїдного типу є схильність до дисфорій і тісно пов’язана з нею афективна вибуховість, напружений стан інстинктивної сфери, іноді досягає аномалій потягів, а також в’язкість, ваговитість, інертність, відкладають відбиток на психіці - від моторики і емоційності до мислення і особистісних цінностей. Афективні розрядки епілептоіда лише при першому враженні здаються раптовими. Їх можна порівняти з розривом парового котла, який закипає. Привід зіграти роль останньої краплі може бути випадковим. Афекти як дуже сильні, а й тривалі - епілептоід довго не може охолонути.

З перших років такі діти можуть подовгу, багатьма годинами плакати, і їх неможливо буває ні втішити, ні приструнити. У дитячій компанії вони претендують не просто на лідерство, а на роль володаря, який встановлює свої правила ігор і взаємин, диктує всім і все, але завжди на свою користь. Можна бачити також недитяча бережливе ставлення до одягу, іграшок. Будь-які спроби зазіхнути на їх дитячу власність викликають вкрай злісну реакцію.