Сторінка
18
Учасникам пропонувався опитувальник, який був розроблений нами для реалізації завдань дослідного експерименту. Для визначення рівня результативності соціально-навчального впливу тренінгової діяльності з досліджуваної проблеми ми виділили таку діагностичну ознаку - ефективність соціального навчання в процесі тренінгу. Відповідно до цієї ознаки ми визначили такі діагностичні параметри оцінки:
1. Поінформованість: розуміння причин уживання наркотиків молодим покоління; вплив реклами й оточення на початок уживання, фізіологічні, психічні й соціальні наслідки зловживання наркотичними речовинами; бачення шляхів і способів відмови від уживання наркотику, пошук альтернативи; рівень обізнаності з питань залежності від психоактивних речовин, видів і стадій її формування; особливості періоду експерементування й шляхи допомоги; обізнаність у питаннях здоров’я.
2. Уміння й навички протистояння та протидії: наявність уміння чинити опір згубному впливу соціального середовища й однолітків; сформованість мотиваційно-вольових установок на невживання; протистояння популяризації наркокультури й спокусі доступності наркотичної речовини; критичне ставлення до впливу ЗМІ; уміння робити правильний вибір у ситуаціях адиктивного ризику тощо.
3. Бачення (сприйняття) проблеми наркозалежності в цілому: міркування й осмислення того, наскільки реальне подолання проблеми; емоційне сприйняття проблеми, внутрішнє ставлення й оцінка рівня загрозливості явища наркотизації.
4. Ставлення до людей, які є наркозалежними: сформованість особистісної позиції в ставленні до споживачів наркотиків, до їх проблем, життєвих труднощів, способу існування; рівень готовності надати допомогу наркозалежній людині; сприйняття такої людини на фоні інших членів суспільства через призму особистих і сучасних суспільних проблем, суспільної розпорошеності тощо.
5. Сформованість мотивації на ЗСЖ і відмова від уживання наркотиків: упевненість у власній можливості протистояти тиску групи й комплексній дії інших суспільно-важливих факторів ризику; характер стійкості стереотипних, моральних, етичних установок, емоційно-вольових якостей особистості, і в якій мірі вони здатні сформувати бар’єр між наркотиком і повноцінним життям; цінність власного здоров’я і прагнення до його збереження, зміцнення; рівень переконаності в перевагах ведення ЗСЖ; сформованість пріоритетів здорової безпечної поведінки на основі мотиваційного компонента і т.п.
6. Розуміння проблеми: рівень усвідомлення й осмислення проблеми; зацікавленість у цій проблемі та пошуку шляхів її вирішення; бачення тенденцій поширення цього явища, масштабів розповсюдження, спрямованості роботи, що проводиться в цьому напрямку; розуміння причин початку експериментування з наркотиками й наслідків уживання тощо.
7. Рівень сформованості навичок активної дії щодо популяризації ЗСЖ серед оточення: готовність до ведення роботи щодо зміни адиктивних установок однолітків пріоритетами здорового й діяльнісного життя; бажання обговорювати цю проблему, щоб дізнаватись більше та інформувати інших; уміння й навички переконання на користь здорової поведінки; готовність впливати власним позитивним прикладом; прагнення залучати друзів до участі в русі за ЗСЖ і т.п.
У результаті проведення запланованої системи тренінгових занять фомувальні показники рівня соціальної навченості набули деяких позитивних змін.
Рис. 15. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Як ви звичайно проводите свій вільний час?», ( %)
Слід звернути увагу, що 29,3 % учнів відповіли, що приймають участь у соціальних програмах, хоча до впровадження соціально-педагогічної програми жоден з учнів не приймав участь у подібних програмах.
Рис. 16. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Де ви спілкуєтесь з однолітками після уроків», ( %)
Відповідно до рис. 12 з’явилися учні, що спілкуються з одноліткамі після уроків в школі – 21, % опитаних.
Рис. 17. Розподіл відповідей учнів на запитання: «У вас є бажання допомогти одноліткам, які мають залежність від нароктичних речовин»
Збільшилась кількість бажаючих учнів, що бажають допомогти одноліткам позбавитись залежності від наркотичних речовин з 65,3 % до 72,6 %. Серед опитаних з’явилися однолітки, які вже домогають одноліткам позбавитись від залежності – 17,1 %.
Рис. 18. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи є у вас бажання прийняти участь у молодіжній програмі «У тебе є вибір» проти вживання наркотичних речовин»
17,6 % відсотків опитаних учнів були залучені у впровадженні молодіжної програми «У тебе є вибір». Збільшилась кількість бажаючих приймаьт участь у молодіжній програмі з 42,6 % до 61,6 %.
Рис. 19. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи впроваджуються у вашій школі соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?», (%)
82, 9 % учнів підтвердили той факт, що в їх школі впроваджуються соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин.
Рис. 20. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи існують ефективні способи боротьби із наркотиками?»
Після впровадження молодіжної програми «В тебе є вибір» більша частина опитаних відповіли, що існують ефективні способи боротьби із наркотиками – 78,1 %.
Рис. 21. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи є у вас друзі, що вживають наркотичні речовини?»
18,7 % учнів відповіли, що серед їх друзів є ті, що вживали наркотичні речовина, але зараз не вживають.
Позитивні зміни відбулися серед відповідей батьків.
Рис. 22. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Ваші діти вживають наркотичні речовини?»
Більша половина батьків знає, що їх діти не вживать наркотичні речовини - 55,3 % та 28,1 % - впевнені, що ні.
Рис. 23. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Чи впроваджуються у школі, в якій навчається Ваша дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?»
31,7 % батьків відповіли, що у школі, в якій навчається їх дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин впроваджуються.
А також на запитання «Ваші діти приймають участь у соціальних програмах щодо профілактики вживання наркотичних речовин?» 31,7 % батьки відповіли – «Так».
У першому розділі роботи була проаналізована структурно-функціональну і факторно-функціональну модель аддиктивної поведінки. Ми дали визначення поняттю адикції у соціальних науках та розглянули методологічні засади виявлення та профілактики адиктивної поведінки.