Сторінка
3

Соціально-педагогічна реабілітація дітей з неблагополучних сімей

Г.Г. Зайдуліна вважає, що поняття "сімейне неблагополуччя" охоплює різні негативні характеристики сім'ї, дефекти її структурного, кількісного або статевозрілого складу, внутрісімейні стосунки, стосунки членів сім'ї із зовнішніми соціальними інститутами - школою, училищем, виробництвом, досуговими та іншими установами.

Можна погодитися з думкою Л.Г. Стряпухиної, яка пов'язує родинне неблагополуччя з функціональним аспектом - неможливістю виконання сім'єю своїх функцій.

Функції сім'ї. Сфера життєдіяльності сім'ї, безпосередньо пов'язана із задоволенням певних потреб її членів, називається функцією сім'ї. "Функцій сім'ї стільки, скільки видів потреб в стійкій формі, що повторюється, вона задовольняє" . Виконання сім'єю її функцій має значення не лише для її членів, але і для суспільства в цілому. Охарактеризуємо особове і громадське значення найважливіших функцій сім'ї в нашому суспільстві.

Виховна функція сім'ї полягає в задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві і материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. По відношенню до суспільства в ході виконання виховної функції сім'я забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства.

Господарчо-побутова функція сім'ї полягає в задоволенні матеріальних потреб членів сім'ї (у їжі, даху і т. д.), сприяє збереженню їх здоров'я. В ході виконання сім'єю цієї функції забезпечується відновлення витрачених в праці фізичних сил.

Емоційна функція сім'ї - задоволення її членами потреб в симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті. Ця функція забезпечує емоційну стабілізацію членів суспільства, активно сприяє збереженню їх психічного здоров'я.

Функція духовного (культурного) спілкування - задоволення потреб в спільному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні; грає значну роль в духовному розвитку членів суспільства.

Функція первинного соціального контролю - забезпечення виконання соціальних норм членами сім'ї, особливо тими, хто через різні обставини (вік, захворювання і т. п.) не має достатньою мірою здатності самостійно будувати свою поведінку в повній відповідності з соціальними нормами.

Сексуально-еротична функція - задоволення сексуально-еротичних потреб членів сім'ї. З точки зору суспільства важливо, що сім'я при цьому здійснює регулювання сексуально-еротичної поведінки членів сім'ї, забезпечуючи біологічне відтворення суспільства.

З часом відбуваються зміни у функціях сім'ї: одні втрачаються, інші змінюються відповідно до нових соціальних умов. Сучасна сім'я в нашому суспільстві вже не виконує такої функції, як примноження і передача у спадок приватної власності. Якісно змінилася і функція первинного соціального контролю. Підвищився рівень терпимості до порушень норм поведінки у сфері шлюбно-сімейних стосунків (позашлюбним народженням, подружнім зрадам і т. п.). Розлучення перестало розглядатися як покарання за негідну поведінку в сім'ї.

У сучасній сім'ї значно зросло значення таких функцій, як емоційна, духовного (культурного) спілкування, сексуально-еротична, виховна. Шлюб усе більш розглядається як союз, ґрунтований на емоційних зв'язках, а не на господарсько-матеріальних.

Порушення функцій сім'ї - це такі особливості її життєдіяльності, які утрудняють або перешкоджають виконанню сім'єю її функцій. Сприяти порушенням може дуже широке коло чинників: особливості особи її членів, взаємовідносин між ними, певні умови життя сім'ї. Наприклад, причиною порушень виховної функції сім'ї можуть виступити і відсутність у батьків відповідних знань і навичок, і розладу стосунків між ними(конфлікти з питань виховання, втручання з боку інших членів сім'ї, утрудняюче виховання, та ін.).

Кажучи про функції сім'ї, слід пам'ятати, що йдеться про соціальні результати життєдіяльності більшості сімей, які виявляються на рівні суспільства, мають загальнозначущі наслідки і характеризують роль сім'ї як соціального інституту. Важливо підкреслити, що це – функції суспільства, як би закріплені за спеціалізованими на їх виконання інститутами, і тому в кожного з інститутів є функції, що визначають унікальність, профіль даного інституту, і функції, які супроводжують дію основних. Не можна ділити функції сім'ї на головні і другорядні, всі сімейні функції – головні, проте необхідність розрізняти серед них ті особливі, які дозволяють відрізняти сім'ю від інших інститутів, привела до виділення специфічних і неспецифічних функцій сім'ї. Згідно А.Г. Харчеву, специфічні функції сім'ї витікають з суті сім'ї і відображають її функції – це ті, до виконання яких сім'я була змушена або пристосована в певних історичних обставинах.

Специфічні функції сім'ї, до яких відносяться народження (репродуктивна функція), вміст дітей (екзистенціанальна функція) і виховання дітей (функція соціалізації), залишаються при всіх змінах суспільства, хоча характер зв'язку між сім'єю і суспільством може змінюватися в ході історії.

Неспецифічні функції сім'ї, пов'язані з накопиченням і передачею власності, статусу, організацією виробництва і вжитку, домогосподарства, відпочинку і дозвілля, пов'язані з турботою про здоров'я і благополуччя членів сім'ї, із створенням мікроклімату, сприяючого зняттю напруги і самозбереженню «Я» кожного – всі ці функції відображають історичний характер зв'язку між сім'єю і суспільством, розкривають картину, що історично приходить, того, як саме відбувається народження, вміст і виховання дітей в сім'ї.

На початку XX століття соціальні інститути усе більше поєднують з сім'єю і беруть на себе функції освіти і виховання (школа і дитсадки), захисту і охорони (міліція, армія), функції живлення, забезпечення одягом, дозвілля (сфера обслуговування), функції добробуту і передачі соціального статусу (індустріальна наймана праця) .

Родинні умови, включаючи соціальне положення, рід занять, матеріальне забезпечення і рівень освіти батьків, великою мірою зумовлюють життєву дорогу дитини.

Окрім свідомого, повноцінного і цілеспрямованого виховання, яке дають йому батьки, на дитину впливає вся внутрісімейна атмосфера, причому ефект цієї дії з віком накопичується, заломлюючись в структурі особистості.

Історично склалося, що батько і мати виконували в сім'ї різні функції, відповідно батьківське виховання відрізнялося від материнського. Традиційно батько був главою сім'ї, що не могло не накласти свій відбиток на його взаємини з дітьми. Саме незаперечний авторитет батька в сім'ї був головною силою, найвпливовішим засобом чоловічого виховання. Мати була хранителькою домівки і емоційним ядром сім'ї, передавала та прививала своїм дітям ті якості, які поет Н. Заболоцький прекрасно назвав «грацією душі». Діти, знаходячись в отчому будинку і під материнським дахом однаковою мірою вбирали в себе те добре і світле, що прагнули їм дати батько і мати. Своєрідний синтез материнського і батьківського виховання був (і залишається) найважливішою умовою нормального розвитку в сім'ї. Як не існує повноцінного будинку без батька або матері, так не може бути сформована повноцінна особистість дитини без гармонійного поєднання чоловічого і жіночого виховання в сім'ї .