Сторінка
4

Соціально-педагогічна реабілітація дітей з неблагополучних сімей

Таким чином, навколишнє соціальне мікросередовище, психологічний клімат в сім'ї, умови виховання, взаємини з батьками і особистість самих батьків в обов'язковому порядку відбиваються на дитині і, в першу чергу, на особливостях його характеру. Якщо родинна атмосфера несприятлива для психічного розвитку дитини, то цілком імовірно, що і сформовані межі його особистості теж будуть патологічні. Відомий російський педагог П.Ф. Лесгафт звернув увагу на ту обставину, що дитина може стати носієм певного симптому, який в явній або прихованій формі присутній в сім'ї, і це неодмінно позначиться на властивостях його особистості.

Поряд з тим, що особистість батьків, без сумніву, грає провідну роль у формуванні світосприймання і етичних переконань дітей, не слід забувати про те, що самі батьки нерідко випускають з уваги ту обставину, що і атмосфера, що склалася в сім'ї, здатна зробити істотний вплив на особове становлення дітей, що виховуються в ній.

Види неблагополучних сімей

Відомий дитячий психіатр М.І. Буянов вважає, що все в світі відносно – і благополуччя, і неблагополуччя. При цьому родинне неблагополуччя він розглядає як створення несприятливих умов для розвитку дитини. Згідно з його трактуванням, неблагополучна для дитяти сім'я – це не синонім асоціальної сім'ї. Існує безліч сімей, про які з формальної точки зору нічого поганого сказати не можна, але для конкретної дитини ця сім'я буде неблагополучною, якщо в ній є чинники, що несприятливо впливають на особистість дитини, посилюють його негативний емоційно-психічний стан. «Для однієї дитини, - підкреслює М.І. Буянов, - сім'я може бути відповідною, а для іншого ця ж сім'я стане причиною обтяжливих душевних переживань і навіть психічного захворювання. Різні бувають сім'ї, різні зустрічаються діти, так, що лише система стосунків «сім'я - дитина» має право розглядатися як благополучна або неблагополучна» .

У цій роботі під неблагополучною ми схильні розуміти таку сім'ю, в якій порушена структура, розмиті внутрішні кордони, знецінюються або ігноруються основні сімейні функції, маються явні або приховані дефекти виховання, унаслідок чого порушується психологічний клімат в ній, і з'являються «важкі діти».

З урахуванням домінуючих чинників, що роблять негативний вплив на розвиток особистості дитини, неблагополучні сім'ї ми умовно розділили на дві великі групи, кожна з яких включає декілька різновидів. Першу групу складають сім'ї з явною (відкритою) формою неблагополуччя – так звані конфліктні, проблемні сім'ї, асоціальні, аморально-кримінальні і сім'ї з недоліком виховних ресурсів (зокрема - неповні).

Другу групу представляють зовні респектабельні сім'ї, спосіб життя яких не викликає занепокоєння і нарікань з боку громадськості. Проте ціннісні установки і поведінка батьків різко розходяться із загальнолюдськими моральними цінностями, що не може не позначитися на моральному обличчі дітей, що виховуються в таких сім'ях.

Відмітною особливістю цих сімей є те, що взаємини їх членів на зовнішньому, соціальному рівні справляють сприятливе враження, а наслідки неправильного виховання на перший погляд непомітні, що інколи вводить тих, що оточують в оману, проте, вони роблять деструктивний вплив на особове формування дітей. Ці сім'ї віднесені нами до категорії внутрішньо неблагополучних (з прихованою формою неблагополуччя) і різновиди таких сімей досить багатообразні.

Види неблагополучних сімей в сучасному суспільстві.

Відмітною особливістю сімей з явною (зовнішньою) формою неблагополуччя є те, що форми цього типа сімей мають яскраво виражений характер, що виявляється одночасно в декількох сферах життєдіяльності сім'ї (наприклад, на соціальному і матеріальному рівні), або ж виключно на рівні міжособових стосунків, що приводить до несприятливого психологічного клімату в родинній групі. Зазвичай в сім'ї з явною формою неблагополуччя дитина випробовує фізичну та емоційну знедоленість з боку батьків (недостатня турбота про нього, правильний догляд і живлення, різні форми сімейного насильства, ігнорування його душевного світу переживань). Унаслідок цих несприятливих внутрісімейних чинників у дитини з'являються відчуття неадекватності, сором за себе і батьків перед тими, що оточують, страх і біль за своє сьогодення і майбутнє. Серед зовні неблагополучних сімей найбільш поширеними є ті, в яких один або декілька членів залежні від вживання психоактивних речовин, раніше всього алкоголю і наркотиків. Людина, страждаюча від алкоголізму і наркотиків, залучає до свого захворювання всіх близьких людей. Тому невипадково фахівці стали звертати увагу не лише на самого хворого, але і на його сім'ю, визнавши тим самим, що залежність від алкоголю і наркотиків – сімейне захворювання, сімейна проблема.

Одним з найпотужніших неблагополучних чинників, розрушаючих не лише сім'ю, але і душевну рівновагу дитини, є алкоголізм батьків. Воно може негативно впливати не лише у момент зачаття і під час вагітності, але і впродовж всього життя дитини.

Сім'ї з алкогольною залежністю. Як відзначають психологи (Б.С. Братусь, В.Д. Москаленко, Є.М. Мастюкова, Ф.Г. Углов та ін.), дорослі в такій сім'ї, забувши про батьківські обов'язки, цілком і повністю занурюються в «алкогольну субкультуру», що супроводжується втратою суспільних і етичних цінностей та веде до соціальної і духовної деградації. Зрештою сім'ї з хімічною залежністю стають соціально і психологічно неблагополучними.

Життя дітей в подібній родинній атмосфері стає нестерпним, перетворює їх на соціальних сиріт при живих батьках.

Спільне життя з хворим алкоголізмом приводить до серйозних психічних порушень у інших членів сім'ї, комплекс яких позначається фахівцями таким терміном, як залежність.

Залежність виникає у відповідь на тривалу стресову ситуацію в сім'ї і приводить до страждань всіх членів родинної групи. Особливо в цьому плані уразливими є діти. Відсутність необхідного життєвого досвіду, незміцніла психіка – все це приводить до того, що дисгармонія, що панує в будинку, сварки і скандали, непередбачуваність і відсутність безпеки, а так само відчужена поведінка батьків глибоко травмує дитячу душу, і наслідки цього морально-психологічного травмування частенько накладають глибокий відбиток на все подальше життя.

Найважливіші особливості процесу дорослішання дітей з «алкогольних» сімей полягають в тому, що:

діти зростають з переконанням, що світ – це небезпечне місце і довіряти людям не можна;

діти вимушені приховувати свої дійсні відчуття і переживання, щоб бути прийнятими дорослими; не усвідомлюють своїх відчуттів, не знають, в чому їх причина і що робити з цим, але саме згідно з ними вони будують своє життя, стосунки з іншими людьми, з алкоголем і наркотиками;

діти переносять свої душевні рани і досвід в доросле життя, часто стаючи хімічно залежними. І знов з'являються ті ж проблеми, що були в будинку їх батьків,які випивали;

діти відчувають емоційне відкидання дорослих, коли по необачності допускають помилки, коли не виправдовують чекання дорослих, коли відкрито проявляють свої відчуття і заявляють про свої потреби;